Мрії не мають терміну придатності, і вони завжди мають здійснюватися! Сьогодні ми розповімо тобі надзвичайну милу й теплу історію, яка може надихнути тебе творити добро.
Ігор Вахновський усе життя мріяв видати поетичну збірку, але з нього лише насміхалися. За життя він загубив багато своїх чернеток і вже не думав, що мрія здійсниться. Аж поки доля не познайомила його з Віталією Грицак.
Після знайомства з паном Ігорем Віталія загорілася бажанням йому допомогти. Результат перевершив сподівання. У цьому немалу роль зіграв інтернет та соціальні мережі. Віталія розповіла Вікнам, як познайомилася з Ігорем Вахновським, про процес створення збірки та свою творчість.
Віталії 23 роки, вона — скрипалька, співачка та авторка пісень під творчим ім’ям Vitaliia. Дівчина організовує поетичні конкурси та має своє поетичне видавництво. Тож була знайома з процесом створення збірок.
Посмотреть эту публикацию в Instagram Публикация от Vitaliia (@vitahrytsak)
Публикация от Vitaliia (@vitahrytsak)
Віталія та Ігор Вахновський познайомилися абсолютно випадково. Дівчина з друзями мала давати благодійний концерт в Івано-Франківську.
— Я пам’ятаю, хлопці виставляли музичні інструменти та попросили мене почекати біля них у кутку. Тоді до мене підійшов цей чоловік, на той час ще не знайомий. Він почав розпитувати за інструменти, адже, як виявилося, він — кларнетист. Запитав за концерт, який ми збиралися давати, та сказав, що хоче послухати, — каже Віталія.
Вони розговорилися. Тоді Ігор почав розповідати свою історію.
— Я не здивувалася, адже знаю, що люди у такому віці дуже потребують спілкування. Я намагалася його підтримувати під час розмови.
І тоді він сказав таку фразу, яка ще цілу ніч крутилася в мене в голові: “Я все життя мріяв видати збірку, а з мене лише насміхалися”.
Я могла це сприйняти як щось несерйозне. Але у той момент я побачила сльози в його очах і зрозуміла, що йому це дійсно важливо, — ділиться дівчина.
Тоді Віталія вирішила, що хоча б люди в мережі почують вірші Ігоря. Дівчина має понад 50 тис. підписників в Instagram. Попросила чоловіка зачитати вірші та зняла на відео. Потім виклала їх у соціальні мережі.
— Я сказала, що зроблю так, що його почують. Принаймні мої читачі. Він дуже сильно загорівся, в нього з’явився настрій, і він почав читати свої вірші, — з цього все й почалося, згадує вона.
Підписники Віталії з теплом прийняли поезію Ігоря. Було багато позитивних відгуків. Люди проявляли підтримку. Віталія вже думала допомогти чоловіку видати збірку, але саме позитивні відгуки підштовхнули її це зробити.
— Так сталося, що я мала своє поетичне видавництво, тому для мене це не було якоюсь новинкою. Я вирішила, що для мене це не становитиме жодних труднощів, я йому допоможу. Тим більше я розуміла, що є люди, які придбають збірку, — розповідає вона.
Тоді, у липні, вона створили у Telegram групу Підтримка Ігоря Вахновського. Туди могли долучитися усі, хто хотів його підтримати.
Під час першої зустрічі Віталія попросила в Ігоря номер телефону, хоча ні про що конкретне не домовлялися. Він залишив його, але дівчина по очах бачила: він не вірить, що вона перетелефонує.
— Після того як я виклала відео у соцмережі, я йому подзвонила і сказала, що вірші усім подобаються. І я йому допоможу видати збірку. Він був дуже шокований і не до кінця вірив у це, — згадує Віталія.
Вона каже, що пан Ігор не вірив у видання збірки, поки не тримав її в руках. Кілька місяців її створення чоловік повністю цим жив. Телефонував Віталії та розповідав про нові вірші.
Віталія каже, що процес створення збірки зайняв би менше часу, якби не одна ситуація.
— Мені написав підписник із Чикаго, сказав, що має там книгарню і хотів би придбати 100 примірників збірки, коли вона вийде. Я зрозуміла, що мені треба зайнятися офіційним затвердженням свого видавництва, щоб потім зробити міжнародний код IBAN для книг. Я почала цим займатися, тому процес був такий довгий, — веде далі дівчина.
На її думку, найскладнішим у процесі було те, що пан Ігор зачитував вірші телефоном з пам’яті, адже свої чернетки загубив протягом життя. Ще однією перепоною була відстань. Віталія з Тернопільщини, а Ігор — з Івано-Франківська. Часто бачитися вони не могли.
Він зачитував мені свої вірші, а я записувала їх на диктофон. Потім з диктофона — у файл і редагувала.
Коли був готовий макет, я йому віднесла, щоб він подивився, чи все правильно я записала, — каже Віталія.
Працювати над збіркою допомагала дизайнерка, що зробила макет, та ілюстраторка. До збірки увійшло 19 віршів пана Ігоря.
Я люблю казати читачам: хоч збірка невелика, але вона має велику історію, — наголошує дівчина.
На обкладинці — годинник, він теж має свій сенс.
— Ідея для обкладинки виникла одразу. Я подумала, що буде класно подати на обкладинці малюнок годинника. Це символізує багато деталей. Наприклад, те, що він усе життя мріяв видати збірку, а час для його поезії настав лише зараз, — пояснює вона.
Спочатку планувалося, що вийде близько 200 примірників збірки, адже саме стільки було підписників у групі підтримки Ігоря Вахновського. Але завдяки інтернету вірші чоловіка почули тисячі людей. Про його історію дізналися багато українців. Тому вдалося продати 1800 копій, ще 100 поїхали у Чикаго.
— Я вважаю, що зараз, особливо під час війни, нам потрібні такі історії. Ми маємо розуміти, що добро точно переможе зло, — підкреслює Віталія.
— Я люблю повторювати: я не можу допомогти мільйонам людей, але я можу мільйон людей надихнути робити добрі вчинки. Я отримала позитивні відгуки. Ця історія дає віру на краще та у добрих людей.
За словами дівчини, ця історія показала людям, що не варто опускати руки. І взагалі, що мрії не мають віку і мають здійснювати. Вона поділилася, що багато підписників розповідали схожі історії. Їхні рідні теж писали вірші чи пісні, але через брак підтримки приховували це. Після історії з паном Ігорем вони зрозуміли, що треба підтримувати рідних.
— Коли ми з ним зустрілися перший раз після того, як видала велику кількість збірок, я йому показала статті, які вийшли про нього. А також як декламують його вірші, позитивні відгуки. Він плакав від щастя.
Він часто повторював під час процесу створення збірки: “Я пропав, моя молодість попала. Зроби, Віточко, так, щоб мої твори не пропали”.
Я думаю, можу впевнено сказати, що я це зробила. Адже вірші вже прочитала велика кількість людей. А ще більша — почула його вірші та історію, — ділиться Віталія.
Вона розповіла, що внучка пана Ігоря побачила новину про дідуся в інтернеті. Написала Віталії в Instagram та подякувала за допомогу. Також замовила багато збірок, щоб роздати усім членам родини.
Дівчина досі підтримує спілкування з паном Ігорем, адже вони здружилися за цей час.
— Ми підтримуємо зв’язок. Він для мене як дідусь став. Часто дзвонить запитати, як у мене справи. Я також телефоную, щоб поцікавитися його здоров’ям. Він ділиться новими віршами. А я потім надсилаю їх у бесіду підтримки Ігоря Вахновського, — каже Віталія.
Віталія Грицак проводить поетичні конкурси Poetry Project, яких уже було близько 26. Взяти участь у конкурсі можуть усі, хто пише вірші. А переможець може надрукувати свою збірку у видавництві дівчини.
— Це зазвичай конкурс одного вірша. Автори можуть надсилати один вірш. Ми їх приймаємо, публікуємо, глядачі читають і діляться враженнями.
До суддів я запрошую сучасних українських поетів. Уже були Дмитро Лазуткін, Катерина Бабкіна, Катерина Калитко, Іван Байдак та інші, — ділиться Віталія.
З травня вона проводить благодійні концерти. Перший провела зі своїм дідусем. Тоді вдалося зібрати 40 тис. грн для ЗСУ. Потім Віталія почала співпрацювати з гуртом Паляниця-band. Вони проводили літні благодійні концерти у різних селищах та містах. Саме одному з них вона і познайомилася з Ігорем Вахновським.
— За весь час літніх концертів ми з хлопцями зібрали близько 100 тис. грн. Паралельно влітку я розпочала свій невеличкий сольний тур квартирників Чом тобі, вороже, не спиться?, названий на честь моєї пісні. Вони були у Тернополі, Львові та у Києві. Організовувала їх сама. 50% коштів віддавала на ЗСУ та різні збори знайомих волонтерів та на потреби свого рідного дядька, хресного тата та друзів, які зараз на фронті, — розповідає Віталія.
А взимку дівчина разом з гуртом Паляниця-band знову розпочала свою благодійну концертну діяльність. Вони колядували, щедрували, засівали, робили благодійні концерти у своїх селищах та у місті Стрий. Вдалося майже зібрати на дрон, який скоро планують придбати для ЗСУ.
Українські дідусі й бабусі також хвилюються за наших військових та допомагають їм. Тож ми маємо їх підтримувати і здійснювати хоча б маленькі мрії. Раніше ми розповідали історію 97-річної Софії Коломієць, яка допомагає ЗСУ.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!