Сусід вистрибнув через балкон, а його мама-пенсіонерка згоріла живцем — історія жительки Маріуполя

44-річна Інна прожила в Маріуполі все своє життя — там вона навчалась і працювала, там народилось двоє її дівчаток.

Але від того міста, яке так любила жінка, не залишилось і сліду. Росіяни знищили та зруйнували його, зокрема і житло Інни.

Про Маріуполь

Інна ділиться, що ніколи б не виїхала з Маріуполя, якби не війна. Адже дуже любить своє місто, яке так розквітло за останні кілька років.

Я обожнювала бігати щоранку біля моря. В Маріуполі виросли мої дівчатка, ходили на всі можливі гуртки, вчились. Я не вірила до останнього, що таке красиве місто можна так розбомбити, — каже жінка.

Про дім

Перші кілька днів війни жінка та її доньки ще ночували у квартирі. Але потім вибуховою хвилею вибило вікна, і родині довелось переміститись у підвал.

Наш будинок регулярно піддавався обстрілам, поступово руйнуючись, поки цілком не згорів, — розповідає Інна.

Протягом того місяця, поки будинок ще стояв, його мешканці намагалися хоч якось облаштувати свій побут. Вони зливали воду з бойлерів, бо нічого було пити.

На вулицю вийти не могли — всюди сиділи снайпери. Вибігали тільки приготувати їжу на саморобних печах.

Коли почала закінчуватись їжа, то довелось шукати борошно та крупи по квартирах, власники яких виїхали з Маріуполя.

Зайти в чужі квартири було не складно. Через постійні обстріли попадали двері та побилися вікна.

Мені так боляче було дивитися на ці будинки. Одні стінки залишилися, все попадало. Ми із собою майже нічого не забрали.

Моя донька художньою гімнастикою займалася. Напередодні війни я купила їй дорогий інвентар — м’яч, стрічку… Все залишилося вдома. Мене чомусь так смуток бере через це… — зізнається Інна.

Про смерть

— Було відчуття, що вони хотіли знищити всіх чоловіків. Могла йти родина — чоловіка застрелили, жінку з дітьми помилували. У мене така трагедія з подругою трапилась.

Вона з дітьми йшла попереду, чоловік позаду з двома пакетами продуктів. Це сталося раптово. Йому поцілили в область нирок, продукти забрали. Ми його з подругою в Маріуполі поховали, — пригадує Інна.

Хоронити знайомих за тих кілька місяців, що Інна провела під окупацією, доводилось часто. Когось застрелили, хтось загинув внаслідок обстрілів або згорів живцем під час пожеж. 

Ми жили на другому поверсі, а над нами чоловік із хворою мамою. Його Віталіком звали. Під час чергового обстрілу розпочалася пожежа. Через сходи вибігти він не зміг, вирішив стрибати з балкона.

Маму-пенсіонерку врятувати не зумів, вона згоріла живцем. Дуже багато людей похилого віку згоріли живцем, бо не змогли самостійно вибратися з будинку, — каже жителька Маріуполя.

Із сумом Інна згадує і про свого сусіда, який через відсутність належної медичної допомоги загинув.

Одного разу під час обстрілу він не встиг заховатись у під’їзд. Йому снаряд потрапив у груди. Три дні він ще був живим, але від великої втрати крові помер. Його із сусідами так і поховали біля будинку.

Він був такою доброю людиною. Царство йому небесне. На всі руки майстер, — розповідає Інна.

Фото: Маріупольська міська рада / Telegram

Читати на тему

Смерть ходила дуже близько, але він вижив і врятував бабусю. Історія Тараса з Маріуполя

Історія осиротілого Тараса, який вижив під бомбардуваннями Маріуполя, пережив фільтрацію та вивіз онкохвору бабусю до Німеччини.

Про евакуацію

Весь цей час чоловік Інни знаходився в Польщі на заробітках. Він не знав, чи жива вона з дітьми, але намагався її шукати.

Росіяни роздавали картки своїх мобільних операторів. І це мені допомогло вийти на зв’язок з чоловіком і знайомими.

Вони надсилали інформацію про евакуаційні автобуси, якими можна було виїхати на підконтрольну Україні територію. Не з першого разу, але на один з них нам таки вдалось потрапити, — каже жінка.

Через фільтраційний табір, але родині все ж вдалося виїхати у Львів. Там Інну з дітьми та подругою, яка втратила чоловіка, прийняв прихисток, організований благодійним фондом Твоя опора разом з партнерами. 

З початку війни шелтер прийняв уже понад 2000 внутрішньопереміщених українців, але люди продовжують прибувати.

Підтримати прихисток можна за посиланням.

А якщо ти потребуєш допомоги, звертайся за телефоном: 096 312 87 08 (Viber, WhatsApp, Telegram). Про наявність вільних місць додатково уточнюй телефоном.

Прихисток працює цілодобово. Заселення можливе з 6:30 до 21:30 щоденно.

Росія зруйнувала плани всіх українців. Читай, якою була історія молодої пари з Маріуполя. Закохані хотіли подати заявку до РАЦСу 24 лютого, але замість цього мали ховатись у бомбосховищі та ледь не попрощались із життям.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!