З першого дня повномасштабного вторгнення росіяни знищили тисячі будівель в Україні, зруйнували цілі міста. Від російських ракетних ударів постраждали сотні шкіл, дитячих садків та університетів. Тільки у Житомирській області пошкоджено 80 навчальних закладів.
У самому Житомирі російська ракета прямим влучанням зруйнувала 25 ліцей. Його учні розповіли для Стаса Козлюка з УП.Життя про початок повномасштабної війни та їхній навчальний заклад.
Більш як 1000 учнів навчалися у 25 ліцеї, зараз їх розподілили до інших навчальних закладів: учні молодшої школи вчаться у будівлі Центру профтехосвіти Житомира, середні та старші — у приміщенні 33 школи.
Проте навчання проходить у змішаному форматі. Хтось відвідує школу, хтось вчиться онлайн. Здебільшого навчання вдома обирають через безпеку та заняття з репетиторами. Хоча під час повітряних тривог уроки скасовують як онлайн, так і офлайн.
На світанку 24 лютого вдома прокинулася восьмикласниця Марія. Вона чула, як на першому поверсі говорили батьки, а згодом тато вийшов на вулицю. Її ніхто не будив, тому вона вирішила, що до 7 ранку ще є час поспати. Але в цю мить їй зателефонувала подруга й попросила перевірити Telegram. У листуванні дівчата розповідали, що чули вибухи, а в небі бачили літаки — почалася повномасштабна війна.
Марія спустилася до батьків. Мати пакувала речі та сказала дівчині збиратися. Проте родина не мала родичів на Заході чи за кордоном, тому вирішили залишитися в Житомирі. Увечері дивилися новини й бачили, як росіяни бомблять українські міста.
У той момент дівчина думала: “А нас ще є кому захищати? Як довго ще існуватиме Україна?”.
Подруга Марії — Софія навчається в 11 класі. 23 лютого вона пізно лягла спати, бо робила домашнє з хімії. Та сон не тривав довго. Вона почула вибухи та пішла до кімнати батьків. Мати її заспокоювала й казала, що це просто навчання на полігоні.
Учениця 25 ліцею Софія
Коли вранці Софія збиралася до ліцею, мати зайшла і повідомила, що вибухи — це не навчання. Показала відео з Києва й сказала, що почалося повномасштабне вторгнення Росії.
Тоді дівчина з батьком поїхала купувати продукти в магазин, весь день провели у чергах. Увечері виїхали за місто, адже було страшно лишатися вдома. Ночували у машині. Одинадцятикласниця постійно читала й перевіряла новини.
Натомість десятикласниця Анна відчувала неладне ще 23 лютого. Вона не робила домашнє й не збирала рюкзак. Ввечері написала друзям, що любить їх. Вона слухала заяви світових політиків, що скоро може початися російський наступ. Лягла спати, а вранці почалася повномасштабна війна. Анна чекала, поки їй зателефонує подруга, чий батько військовий. Та зателефонувала о 5:08. Усе підтвердилося, й за хвилину злетіли літаки.
— Я живу біля аеродрому. За хвилину після дзвінка почула, як злітають літаки. Прибігла у кімнату батьків, трусило, не могла стояти. Мама намагалася мене заспокоїти, казала, що це все наснилося, — згадує Анна.
До ранку вона лежала й говорила з батьками, а тоді ліжко підстрибнуло від вибуху. Так розпочалося повномасштабне вторгнення для ліцеїстів.
Учениці ліцею — Софія, Марія та Анна — розповіли про той день, коли в їхній навчальний заклад влучила російська ракета. Вони провели екскурсію й показали руїни. Ще кілька школярів теж погодилися розповісти про ті події.
Окупанти поцілили у 25 ліцей 4 березня. Тоді у будівлі було п’ятеро людей. На щастя, усі вижили. Половина ліцею фізично знищена, інша — сильно пошкоджена. Учнів перевели на дистанційне навчання. Так вони закінчили навчальний рік. Коли навчання знову почалося у вересні, школярі не мали свого приміщення, тож їх розподілили.
Одинадцятикласник Богдан розповідає про день обстрілу ліцею. Він живе за п’ять хвилин від нього, тому бачив наслідки удару. У той день після сигналу повітряної тривоги він взяв рюкзак, щоб піти до укриття, але почув вибух.
— Пішов глянути у вікно: все в диму, у повітрі літає багато паперу. Не міг зрозуміти, що сталося. Зайшов у міські групи в мережі й побачив, що у школу щось влучило. Зрозумів, що той папір — це зошити, журнали, книжки, — ділиться хлопець.
Десятикласниця Дарина розповідає, що про знищення ліцею їй сказала мати. Дівчина спала зранку, а вона зайшла і сказала: “Доброго ранку, твоєї школи нема”.
— Спочатку не повірила. А потім побачила фото.
Прилетіло у ту частину будівлі, де всі наші документи були. І ти думаєш: “Ну от, 9 років пройшли марно”, — ділиться Дарина.
Софія та Марія показують знищений ліцей. Вони говорять, що читали багато новин про його відбудову, але з часом вірять у це дедалі менше.
— Я знаю, що не вийду випускницею зі своєї школи. Так, я випускниця 25 ліцею, але випуск буде деінде. Це сумно. Може, мої молодші брати… — говорить Софія.
У половині ліцею вибиті вікна, через них можна побачити залишки кабінетів. А інша половина будівлі нагадує сміття з цегли, бетону й арматури. Десь посеред цього можна розгледіти зошити.
Учениця 25 ліцею Марія
— Ракета прилетіла в кабінети, які були найкрутіші. Хімія, фізика, біологія, кажуть дівчата. Завалило також актову залу на першому поверсі та кабінет директора біля неї.
Їдальня теж знищена. Дівчата згадують, як кожну перерву збиралися тут потеревенити з подругами. Тут лишилися столи й лави, а стеля після вибуху розійшлася по швах, на стиках бетонних перекриттів виросли довгі білі бурулі.
Учениці ліцею розповідають, як знайомі з Криму надсилали фото розбитого ліцею в Житомирі й казали, що це склад боєприпасів у Маріуполі. Ось так працює російська пропаганда.
У відновленні навчальних закладів в Україні бере участь фінська гуманітарна організація Finn Church Aid. Зараз вона спільно з фондом savED має проект в Житомирі щодо відновлення 25 ліцею. Цю відбудову ліцею можна розглядати як пробний проект з відновлення шкіл в повоєнній країні.
За словами співзасновниці фонду savED, ексміністерки освіти і науки Анни Новосад, найголовніше у цій відбудові — не просто вкласти кошти, а й відновитися змістовно.
12 січня 2023 року міська влада підписала меморандум з міжнародним благодійним фондом savED та Малою академією наук України про створення концепції та стратегії ліцею. На місці руїн хочуть створити принципово новий навчальний заклад з новою навчальною програмою.
Через постійну загрозу обстрілів багато учнів навчаються онлайн. Раніше ми розповідали, як соціалізувати дитину вдома.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!
Усі фото: Олександр Гуліч / УП.Життя