Коли відчуваєш страх, стаєш мішенню сам і підставляєш інших. Військовий на псевдо Смайлик про бої на Донбасі

Багато українських військових не мали військового досвіду до повномасштабного вторгнення. Вони змінили свою професію та стали на захист України.

Так само зробив і військовий на псевдо Смайлик. Він працював хіміком, має вищу освіту, закінчив магістратуру КПІ. Зараз воює на Донбасі та каже, що радий, що може щось змінити. Його історію розповіли у Бригаді швидкого реагування Національної гвардії України Рубіж.

Захоплююся людьми Донбасу

Смайлик зізнається, що йому подобається природа Донбасу, хоча вона робить незручності для піхоти. Подобається інфраструктура, а також захоплюють люди. 

— Я свого часу працював з вимушеними переселенцями, що виїхали з Донбасу у 2014 році, і вже коли приїхав сюди, то зрозумів, що це надзвичайно сильні люди. 

Дається взнаки робота на цій землі, адже для того, щоб її обробляти, потрібно бути дуже міцним: і фізично, і психологічно, — міркує чоловік.

Врятував не янгол-охоронець, а побратим

Військовий розповідає про крайній вихід, який був одним із найважчих. Тоді він працював у складі евакуаційної групи на Бахмутському напрямку. 

— Наші хлопці мали подолати досить велику дистанцію, ми були на проміжному пункту евакуації. Того дня вся та ділянка піддавалася сильним обстрілам: міномети, ствольна артилерія, все, що діставало, — згадує Смайлик.

Військові зранку діставали тіла полеглих побратимів, а коли підійшли потрапили під сильний обстріл. Військовий каже, що по них працювала і стрілецька зброя, і кулемети. На жаль, з восьми людей залишилося лише троє.

— Ті люди, які залишилися, продовжували виконувати завдання. Нам було потрібно евакуювати важкого пораненого, і по тих людях, які його виносили, прицільно влучили з міномета.

Коли я підняв голову, то побачив, що поранений, один боєць з евакуаційної групи загинув, а ще двоє зазнали дуже важких поранень, які надалі призвели до їхньої загибелі. 

Єдина причина, чому я тоді вижив — це мій полеглий побратим. Він мав дуже тяжкі поранення, і коли я почав йому надавати допомогу, він сказав мені відходити, — згадує військовий.

Спершу він не слухав побратима, але той повторював, що треба відходити. Тоді ж Смайлик відповз на 7 м, щоб подивитися, чи зможе надати допомогу іншим. Саме тоді влучив ще один снаряд. Боєць зазначає, що його врятував не Бог і не янгол-охоронець, а побратим на псевдо Писар. Той зміг оцінити ситуацію і дав правильну вказівку.

Читати на тему

Йшли мовчки, всім було страшно. Одкровення військового на псевдо Русік на передовій

Це зовсім не контрнаступ. Чому так вважають наші захисники? Читай одкровення бійця на псевдо Русік.

Чи варто вмикати емоції перед боєм

Смайлик зазначає, що піхотинці повинні мати хорошу фізичну витривалість. Зазначає, що все, чого навчали на полігоні, знадобилося. Каже, що зараз вчитися всього та ухвалювати правильні рішення треба швидше.

Він вважає, що не треба вмикати емоції перед боєм. Дехто вважає, що злість може допомогти, але так можна швидко перегоріти та відчути страх. 

— Якщо ти себе емоційно налаштував, то перед самим десантуванням з БТРа можеш перегоріти й зловити страх. А це найгірше, що може бути. Коли ти ловиш страх, то не лише перетворюєшся на мішень, але і підставляєш інших, — акцентує боєць.

Він також додає, що у росіян більше “залізяччя”. 

Коли я йшов евакуйовувати решту людей, по мені одному випустили з десяток снарядів, що є абсолютно неадекватно з будь-якої точки зору, але у росіян такі можливості є, — підкреслює Смайлик.

Чоловік зізнається, що щасливий служити у піхоті. Це фізично складно, але зараз йому стало трішки простіше морально.

— У мене з’явилася ще одна персональна мотивація. Це розуміння того, що поки у тебе є сили й можливості, ти маєш вийти в ту умовну посадку і зробити все, що можеш, бо саме тут — єдине місце, де можна щось змінити. Не в тилу, не вдома, не у себе на роботі, а, на жаль, тільки тут. Це просто треба прийняти як факт, — стверджує військовий.

Українські військові у боях дістають тяжкі поранення. Вони переживають складні операції, біль та довгу реабілітацію. Раніше ми розповідали історію військового Сергія Денисова, який пережив 20 операцій, втратив дім, але не бажання воювати.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.