Фото Instagram Мрії на майбутнє досить прості — після перемоги України поїхати до батьків та зібратись за великим столом з усією родиною. Та Олена на псевдо Риж це лише планує, поки знаходиться на службі. Риж — не колір волосся, а стан душі! Покинути звичне життя ресторатора й тренера з сервісу та комунікацій, а після чого долучитись до лав ЗСУ вона вирішила близько півроку тому. Олена розповідає, що відчувала — може робити більше попри те, що мала наповнений подіями рік. Після того як вона о четвертій годині після безсонної ночі підготовки до вебінару почула, що почалась повномасштабна війна, то взялась активно волонтерити. Допомагала людям евакуюватись з Київської області, а пізніше змогла повернутись до щільного графіку на роботі. Та все вже було не те. Тому Олена розпочала свій шлях, щоб потрапити в лави ЗСУ. В мене повірили та дали шанс. Для мене це честь. І я зроблю все, щоб виправдати цю довіру, — написала Олена у соцмережах. Жінка зізнається, що коли вона їхала у військову частину, то розуміла, що поки не має необхідних знань. Та найважливіше — вона прагнула вчитись. Переглянути цей допис в Instagram Допис, поширений Олена Риж (@olena_ivanenko_rij) Олена уявляла собі, що буде окрема група для новачків. Однак сталось не так, як гадалось. На другий день вона вже отримала зброю та поїхала з усіма на полігон. Наприкінці дня їй вручили РПГ та відправили навчатись ним користуватись. Це було хвилююче та захоплююче водночас. Тоді я зрозуміла, що навчатись доведеться швидко. Бо “окремого класу для новачків” не існує. І це дуже добре. Так за три місяці служби Олена вже встигла змінити не одне місце дислокації: ППД, містечко за кордоном, де проходили навчання, ліси. Переглянути цей допис в Instagram Допис, поширений Олена Риж (@olena_ivanenko_rij) Крім того, жінка продовжує вдосконалюватись як боєць. Тому зараз її життя як солдата-піхотинця та санітарки сконцентроване в бліндажі у лісі. Як всі кажуть: піхота — хребет нашої армії. Та насправді ми — і руки, і ноги. Найбільше навантаження саме на ці частини тіла. Військовослужбовиця запевняє, що поки їй пощастило мати скрізь місце, де можна піклуватись про себе. І хоча цикл критичних днів від умов збивається, але Олена запевняє, що все це терпимо і вона готова свого часу бути в перших рядах, аби звільняти рідну землю. Та жінка ділиться, що у цій боротьбі має й особисту мотивацію, оскільки прагне стати мамою та жити в мирній Україні, побачити друзів, які виїхали за кордон, знати, що її батьки та рідні сплять спокійно. Читати на тему Вона однією з перших пішла у Гвардію наступу! Історія прикордонниці, яка пережила пекло Маріуполя Історія української військової, яка чекає чоловіка з полону та однією з перших пішла у Гвардію наступу. А поки Олена бажає українцям та українкам не шукати ворога серед своїх, а докласти всіх зусиль, аби знищити зовнішнього противника. Та водночас залишатись собою й берегти свій внутрішній світ. Пам’ятайте, що наша воля сама до нас не прийде, її потрібно виборювати. Просто знала, що зможе навчитись всього потрібного та буде корисною, й Настя. Читай історію зв’язківиці Кари, яка ще донедавна була імейл-маркетологинею.А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе. Теги: війна в Україні, Життєві історії, Жінки на війні, українські військові Джерело Благодійна організація Землячки Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему Вона однією з перших пішла у Гвардію наступу! Історія прикордонниці, яка пережила пекло Маріуполя Історія української військової, яка чекає чоловіка з полону та однією з перших пішла у Гвардію наступу.