Ольга Кутявина потрапила у полон за те, що роками допомагала ЗСУ. Жорстокі допити, побої та катування — все це довелося пережити мешканці нині окупованого міста Рубіжне на Луганщині. Вона витримала сім місяців полону, після чого повернулася в Україну, а зараз проходить курс реабілітації.
Історія про те, як окупанти усіма силами вбивали в українці любов до рідної землі, проте цими діями лише ще більше змусили себе зненавидіти.
Раніше Ольга разом з донькою допомагала українським бійцям. Шила форму, плела маскувальні сітки та закуповувала медикаменти на потреби армії. Кошти збирала через соцмережі.
Після того, як пережила двомісячну окупацію міста у 2014 році, сподівалась, що під час повномасштабного вторгнення росіяни також не чіпатимуть її. Тому у березні 2022 року продовжувала під обстрілами плести маскувальні стіки та готувала чергову допомогу для ЗСУ.
Думала, що я вже у віці жінка. Мені за 60 років. Кому я потрібна? Тим паче я косиночку вдягнула й ходжу як бабуся.
У Рубіжному на той час вже не було жодних комунікацій. Аби вижити, Ольга щодня ходила за водою та гуманітаркою. Увесь час, поки був зв’язок, її вмовляли виїхати з міста син та донька.
Та коли жінка наважилася, було вже пізно — у неї вдома окупанти проводили обшук. Тоді загарбники знайшли у неї мішки з носками та ліки, які вона берегла для українських захисників.
Аби була у мене граната, я б підірвала й себе, тільки б не дісталося росіянам нічого.
1 квітня 2022 року закарбувалося у пам’яті на все життя. Окрім ліків для ЗСУ, в Ольги вдома було багато волонтерських нагород та символіки.
Тоді жінку відвезли в окупований Старобільськ, а згодом — у СІЗО Луганська. Щодня її катували. Знущання та побої продовжувались протягом семи місяців полону. До всього жінку морили голодом, не давали навіть воду. Все, тому що Ольга не корилася.
Спочатку намагалися зламати, щоб жінка перейшла на російську мову. Потім приносили листки з гімном РФ та так званої ЛНР.
У вересні 2022 року окупанти сказали Ользі, що вона проходить по списках військовополонених. Це була єдина надія на повернення на підконтрольну Україні територію. Тому жінка терпіла та чекала.
А вже у жовтні після семи місяців полону російські окупанти вивезли Ольгу з пакетом на голові на обмін разом зі 108 полоненими жінками.
Коли жінка побачила український стяг, то розплакалась, адже не могла повірити, що вона нарешті вдома. Тепер чекає завершення реабілітації, аби разом з донькою плести маскувальні стіки для ЗСУ. А понад усе мріє повернутися до свого рідного міста.
Я дуже хочу повернутись додому та допомогти хлопцям робити чистку міста. Хочу подивитись в очі усім, хто виходив на мітинги та прийняли позицію РФ. Просто рвати буду їх і все.
Пережити жахи полону довелось і бойовій медикині Тетяні Борисенко. Читай, як військова Мама Таня пройшла Майдан, полон та війну, але залишилась на вулиці.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.