Не треба втомлюватися від війни та допомоги! Історії українських родин, долі яких зруйнувала війна

У це важко повірити, але скоро вже буде рік від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Ця війна розкидала українців по всьому світу, перетворила багатьох на сиріт та переселенців. Багато людей залишилися без дому, адже його зруйнували окупанти. 

Нові історії українців про жахіття війни ми чуємо щодня. Вважаємо, що їх повинні знати інші, щоб допомогти, висловити співчуття чи просто зрозуміти: “Ти не один у своїй біді!” Історії родин, що постраждали від війни, Вікнам розповіла організація ADRA Ukraine.

Красногорівка двічі потерпала від війни

24 лютого Лілія Постельняк з родиною перебувала в рідній Красногорівці Донецької області. Чоловік планував їхати на заробітки до Польщі, оскільки почалися проблеми з роботою. В нього вже був куплений квиток, і він був готовий їхати, коли зранку надійшла звістка, що в Україні почалась повномасштабна війна. 

— Спочатку ми дізнались, що Харківську область обстріляли і вже були “прильоти” ракет у Києві. Тоді ми зрозуміли, що це буде повномасштабне вторгнення, — згадує Лілія. 

Постельняки вирішили залишатися вдома, адже на руках у Лілії була маленька дитина, якій був лише місяць. Вони сподівались, що все дуже швидко закінчиться.

— Наше місто вже потрапляло під обстріли вісім років тому.

Але потім життя налагодилося, люди відкривали власний бізнес, будувалися нові школи та садочки — все було чудово та життя продовжувалося, — ділиться жінка.

Але взимку 2022 року все було по-іншому. Через тиждень почали обстрілювати й Донецьку область. За словами Лілії, Мар’їнку зрівняли з землею. Складно уявити, як відновити це містечко. 

Красногорівка теж перебуває під постійними обстрілами. Багато хто залишився там жити, зокрема і батьки Лілії. Всі вони ховаються у підвалах без води та світла. 

Так триває вже більш ніж дев’ять місяців. Але поки що вони залишаються в рідному домі, — наголошує Лілія.

Коли обстрілів побільшало, вони з чоловіком вирішили евакуюватися з Красногорівки. Бо жити в таких умовах з дитиною, якій постійно потрібна увага, свіже повітря та спокійний сон, було неможливо.

Вони залишили квартиру, яку щойно купили, та поїхали до родичів у Київ. Два тижні прожили в сестри, та коли зрозуміли, що повертатись нікуди, вирішили шукати квартиру та орендувати її. Але коштів у родини зовсім не було — Лілія в декреті, чоловік без роботи. Виїжджали з двома валізами, зимовим одягом та документами. Врятував щасливий випадок. 

— Про організацію ADRA Ukraine я дізналась, ще перебуваючи в рідному поселенні. А згодом, коли ми приїхали до Києва, я звернулася на гарячу лінію організації з проханням допомогти нам фінансово. Нам цю допомогу надали, — ділиться жінка.

Кошти пішли на оренду квартири в Києві, а також на засоби гігієни для дитини. Це допомогло родині адаптуватись у нових умовах. 

Читати на тему

”Всі сім танків наставили на нас дула”: історія порятунку з окупованого Херсона

Історія Ольги та її сім’ї, яка прожила в окупованому Херсоні місяць та виїздила з міста під дулами танків.

Сподіваються, що дім вціліє

У Дніпро Емілія Осепян з родиною переїхала в березні 2022 року. Виїжджали з чоловіком, сином та мамою. Уже протягом восьми місяців вони винаймають квартиру в Дніпрі, але дуже сподіваються, що їхній будинок залишиться цілим.

— Ми з сином зустріли 24 лютого вдома, у Торецьку. Чоловік був у відрядженні на Київщині. Коли все почалося, він намагався повернутися на Донеччину, — розповідає Емілія. 

За її словами, він дуже довго не міг потрапити додому через складний трафік та постійні обстріли. Перші чотири дні в Торецьку було спокійно, людей лише попереджали про можливі авіаудари. Підвалу в їхньому будинку не було, тож родина Емілії ховалась у ванній кімнаті, доки не приїхав чоловік. 

Два – три тижні було порівняно тихо, а потім прилетіла авіація, і ми вже не могли залишатися там, — згадує жінка.

— Раніше такого не було… Ми живемо в центрі Торецька, досить далеко від лінії фронту — снаряди ніколи до нас не долітали. Сподівалися, що нас ця біда омине.

Тож сиділи вдома до останнього, поки не зрозуміли, що є реальна загроза життю. Зрештою, вирішили евакуюватися. Взяли все, що можна було вмістити в одну машину, переважно дитячі речі.

Друзі та близькі залишилися вдома. За їхніми словами, вже зруйнована половина міста. 

Наш дім ще цілий, але будинки по сусідству з нами зазнали руйнувань, — каже Емілія.

Родина Осепян три тижні шукала житло в Дніпрі, було дуже складно через велику кількість внутрішньо переміщених осіб. Щойно вони переїхали, Емілія стала моніторити інформаційний простір в пошуках фінансової допомоги. Потрібно було орендувати житло, і це було складно зробити з тими коштами, що мала родина.

— Ми подали документи на виплати ВПО, але там затримка у виплатах була чотири місяці. Ми дуже вчасно отримали допомогу від ADRA Ukraine. За ці кошти змогли оплачувати оренду квартири, — каже жінка. 

Емілія зазначає, що зараз усі втомилися від війни — і люди, і донори. Але вона просить від імені всіх, хто потребує допомоги: 

Не кидайте нас зараз. Війна ще не закінчилася!

Навіть якщо вона закінчиться зараз — поки вдома не буде газу, електроенергії та нормальних умов для існування — ми не витримаємо. Ми не зможемо без допомоги, — закликає вона.

Читати на тему

Сім місяців провели в окупації й дивом вижили серед розстріляної евакуаційної колони — історія родини з Херсонщини

Розповідаємо історію родини, якій вдалося вижити під час окупації та евакуації.

Жахливе ДТП ще до війни, що змінило життя

Варвара Мельник з дітьми проживає в селі Тальянки Черкаської області. У неї троє дітей різного віку — старшому вже виповнилося 16 років, молодшому ще й року нема. Незадовго до війни жінка потрапила в жахливу ДТП — її збив п’яний водій, внаслідок чого вона отримала інвалідність II групи. 

У березні після початку повномасштабної війни чоловік Варвари втратив роботу — його відправили у тимчасову відпустку. За цей час родина сильно влізла у борги. Лише восени вони взяли кредит на 150 тис. грн.

Ці кошти були потрібні не лише на харчування, але й на дорогі ліки для Варвари та її дитини.

Згодом чоловік Варвари поїхав до Умані на заробітки, але грошей ледве вистачає на основні потреби.

— У сина проблеми з опорно-руховою системою, постійні епілепсії. Я через свій стан здоров’я потребую оперативного втручання.

Коштів вистачає лише на харчування та прожитковий мінімум. Зараз усе здорожчало. Нам дуже складно жити в нових умовах, — розповідає жінка.

Варвара давно вже знає про благодійників з організації ADRA Ukraine, тож вирішила звернутися сюди. З того дня вона постійно отримує адресну продовольчу допомогу та засоби гігієни. Особливо вдячна за дитяче харчування, памперси та суміші.

— Мені в перший же день привезли велику коробку всього. Пляшечки, пюре, солодощі дітям, засоби гігієни та продуктові набори. Нас це дуже виручає, бо зараз це все дороге, — зізнається Варвара.

Як отримати допомогу від ADRA Ukraine

Кожна людина, яка постраждала внаслідок бойових дій на території України, також може звернутися по допомогу в ADRA Ukraine кількома способами. Перший з них — за номерами телефонів гарячої лінії:

• +38 (067) 333 17 52
• +38 (093) 170 67 39
• +38 (050) 615 57 50

Також можна перейти на офіційний сайт ADRA та заповнити форму або повідомити про свою проблему в особистих повідомленнях у соцмережах.

Українці продовжують допомагати одне одному. Раніше ми розповідали історію Катерини Тарасенко, яка відкрила прихисток-ферму для переселенців.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!