Попри 70 днів у полоні не втратив віри в Бога та Україну. Історія капелана, що рятував військових зі Зміїного

70 днів у російському полоні та щоденні допити. Українського капелана Василя Вирозуба окупанти захопили в полон 27 лютого. Це сталося неподалік острова Зміїний, коли разом з колегами та лікарем він мав забирати тіла вбитих воїнів. Окупанти змушували співати гімн Росії та всіляко знущалися.

Священник три місяці тому повернувся з російського полону. Василь разом з Олександром Чоковим, Леонідом Болгаровим та лікарем Іваном Тарасенком на борту рятувального судна Сапфір вирушили до Зміїного, щоб забрати тіла полеглих прикордонників. Але потрапили до полону російських військових. 

Спершу окупанти відправили бранців до окупованого Севастополя, де їх щодня допитували: військова розвідка, ФСБ, прикордонники та усі, хто міг.

— “Чому ви йшли на Зміїний, з якою метою?”, “Що ви повинні були зробити?” Вони дуже багато запитували, на які служби, на які відділення СБУ ми працюємо.

Коли казали, що не служимо в СБУ, вони казали, що це неможливо, — каже Вирозуб.

Перебування у російському СІЗО

Капеланів, лікаря та українських захисників, які потрапили в полон, перевезли до СІЗО міста Старий Оскол Бєлгородської області. О шостій ранку загарбники змушували полонених співати гімн Росії, натомість українські священники молилися Богу. Це дратувало тюремників.

Українці були в повній інформаційній ізоляції, зрідка чули новини зі старого радіоприймача. Та найбільшою радістю, каже отець Василь, була новина про знищення російського крейсера Москва:

З камер СІЗО кричали “Ура!”, “Слава Україні!” Хтось навіть співав “Батько наш Бандера”.

— Росіяни потім дубинками били наших дітей, наших солдатів. Та й ми отримали. Олександра Чокова там побили, нашого доктора Івана Тарасенка. Знущалися, — згадує Василь.

Капеланів Олександра Чокова, Леоніда Болгарова та лікаря Івана Тарасенка повернули до України через 43 дні. А отця Василя тримали в полоні ще майже місяць. Коли загарбники побачили фото священника з фронту та з військовим керівництвом України в соцмережах, вважали, що він — агент українських спецслужб. 

Двічі його відправляли на обмін, але щоразу повертали до карцеру, де знову допитували. Вистояти та не дати себе зламати, впевнені парафіяни храму, де служить отець Василь, допомогла віра в Бога та непохитний козацький дух.

Читати на тему

Окупанти спалили конюшню й 13 коней, а потім знущалися з людей. Історія чоловіка, який перебував у російському полоні 109 днів

Чоловік розповів, які жахіття російські військові чинили з українцями у полоні.

Про повернення з полону

Отець Василь згадує, що коли повернувся, побачив нову країну — сильну, патріотичну Україну. Блакитно-жовту не на фасаді, а зсередини — про яку так довго мріяв. 

Коли я пройшов цей зруйнований міст, побачив український прапор. Серце почало сильно битися.

— Коли я почув, як один із медиків сказав “Слава Україні”, клубок застряг у горлі. Навіки слава і Богу та Україні, — піднесено говорить Василь.

Нині чоловік планує працювати над реабілітацією українських військовополонених, переселенців та допомагати родинами загиблих. 

Російські військові роблять жахливі речі з українцями в полоні. Раніше ми розповідали історію волонтера Ігоря Талалая, який пробув у полоні 88 днів.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!