Наші військові — це супергерої сучасного, реального світу. Захисники б’ються за українську землю на смерть, зовсім не шкодуючи власного життя. Та ще більші дива творять українські лікарі-добровольці: рятують життя військових просто “на нулі”.
Нейрохірург Дмитро Кубряк — один із таких лікарів. Він без нейрохірургічних інструментів і під обстрілами провів операцію на відкритому мозку морпіху Павлу Самбуру в бункері заводу Ілліча в Маріуполі.
Морський піхотинець дивом вижив від поранення голови, коли куля пройшла навиліт мозку та не пошкодила важливих нервових закінчень.
Після операції обоє потрапили до полону. Згодом їх звільнили, та чоловіки не знали про долю один одного. Лікар шукав Павла, щоб дізнатися про його стан, а він, своєю чергою, розшукував рятівника Дмитра та мріяв подякувати за своє життя.
Лікар Дмитро Кубряк — один із небагатьох дніпровських військових лікарів, які добровольцями поїхали до оточеного Маріуполя. Вони дісталися до міста на тих гвинтокрилах, які згодом прозвуть польотами у безсмертя.
Через руки лікаря пройшла сотня поранених. Для нього найважче було розуміти, що врятувати вдасться не всіх: через брак медикаментів та й самих спеціалістів доводилося вибирати, кого рятувати першочергово. Одним із таких був практично безнадійний Дмитро, який одразу після поранення впав у кому. Шансу вижити у нього практично не було, але лікарі взялися за його порятунок.
В умовах бункера під вибухами, авіаударами, без спеціальних нейрохірургічних інструментів і кровоспинних препаратів Дмитро з колегами наважується на операцію на відкритому мозку.
Через три дні після операції Дмитро приходить до тями. А за кілька тижнів — зводиться на ноги.
Зовсім скоро військові та медики потрапили у російський полон. На щастя, Павла погоджуються доправити до донецької лікарні. Але вороги так і не повірили, що операцію на відкритому мозку провели в бункері, просто під обстрілами та без належного устаткування.
Павло повертається до колонії у Донецьку через місяць. Живий. І Дмитро здивований, що його пацієнт вистояв та зміг зцілитися навіть у таких умовах.
Після звільнення з полону Павло перебував у лікарнях Дніпра та Львова, а зараз він проходить реабілітацію в Трускавці. Він ходить та говорить, але так і не згадав обставин свого поранення та як його урятували. Лише знає, що його врятував Дмитро Кубряк.
Ніхто з медиків так і не зміг пояснити, як куля, пройшовши навиліт у мозку, не зачепила важливих нервових центрів. Як Павло не втратив важливих умінь та навичок із відсутністю правої півкулі черепа. Але чоловік йде на покращення попри все — незабаром йому поставлять пластину, яка прикриє дефекти голови.
Зараз його родина мріє повернутися додому, до поки окупованого Бердянська. Також чекають повернення сина, який, як і Павло, служить у морській піхоті ЗС України.
Сам лікар Дмитро каже: він не розуміє медичного феномену свого пацієнта, але вкотре переконується, що під час небезпеки весь організм мобілізується та бореться за виживання.
Він майже відновився після полону та готовий ставати за операційний стіл. Навіть після пережитого він не вагатиметься, якщо потрібно буде відправитися на передову.
А як лікарі у Києві прооперували дитяче серце без світла — читай у нашому матеріалі.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!