Жінка у погонах — не новинка, а виклик сучасності українському суспільству. Тепер жінки на рівні із чоловіками розробляють стратегії військових дій, одягають багатокілограмову амуніцію та вибивають ворога із нашої землі.
Начальниця розвідки дивізіону окремої десантно-штурмової бригади старша лейтенантка Ольга почала свою військову кар’єру ще у 2014 коли, коли брала участь у звільненні міста Щастя у Луганській області. Тоді вона була на посаді стрільця.
Але за дев’ять років російсько-української війни кар’єра стрімко пішла угору.
Хоча починала своє життя Ольга як звичайна дівчина: вступила на географічний факультет престижного ВНЗ країни, цікавилася проблемами довкілля, працювала в Центральній геофізичній обсерваторії міста Києва і навіть вивчала довкілля річки Сіверський Донець.
Наукова робота мене захоплювала, і я вважала, що це буде справа мого життя, — ділиться дівчина.
Та російське вторгнення 2014 року змінило її плани на життя.
У 20 років пішла захищати країну
Після приходу росіян та анексії Криму дівчина вирішила податися до добровольчого підрозділу. Поїхала на війну разом зі своїм добрим другом з організації Михайлом, який потім став її чоловіком і батьком їхньої доньки.
Перше бойове хрещення вона пройшла у Щасті Луганської області. Тоді дівчина перебувала у підрозділі посилення.
— Той бойовий досвід, який здобула в добровольчому з’єднанні, став мені у пригоді, коли вирішила продовжити військову службу вже у складі підрозділу Збройних Сил України, — ділиться вона.
Після пережитого дівчина ненадовго перервала свою службу, аби закінчити цивільний ВНЗ. Зрештою, подалася на тримісячні офіцерські курси при Національному університеті оборони імені Черняховського на факультет бойового застосування підрозділів наземної артилерії.
До речі, тоді я була однією з перших жінок, які опановували таку військову спеціальність у ЗСУ, — каже Ольга.
Війська ДШВ приваблювали її та чоловіка Михайла, тож разом взяли відношення від однієї з бригад.
— Проте на шляху до здійснення своєї мрії довелося подолати ще багато перешкод, — пригадує дівчина. — На той час жінок-артилеристів у ЗСУ майже не було. Тому мені довелося проходити декілька співбесід на професійну придатність, зокрема з командувачем ДШВ.
Він був приємно здивований, коли дізнався, що я маю бойовий досвід, і ставив суто професійні запитання із застосування артилерії. Ще жорсткішою була перевірка офіцерами командування артилерії ДШВ.
Всі ці випробування пройшла успішно й отримала призначення на посаду командира взводу управління артилерійської батареї. В підрозділі мене прийняли з повагою.
Так розпочалася для Ольги військова кар’єра.
Зрозуміла, що треба повертатися на передову
24 лютого Ользі запам’яталося величезними заторами та переляканими людьми. Вона ж спокійно одягнула однострій та поїхала на автовокзал Дарниці. Через відсутність квитків довелося йти в Дарницький ТЦК, де вже стояла велика черга людей.
— Там мені видали зброю та зарахували до складу стрілецького взводу для прикриття мобільних протитанкових розрахунків Стугна та Фагот.
Тоді підрозділ Ольги висунувся в сторону селища Демидів, що у Київській області. На жаль, перше завдання уже принесло втрати підрозділу.
— Наш підрозділ постійно перекидали на найбільш загрозливі ділянки оборони. Це тривало до другої половини березня. Потім мені подзвонив мій колишній командир дивізіону й запропонував очолити посаду начальника розвідки дивізіону. Згодом виїхала на схід і приєдналася до свого підрозділу, — розповідає дівчина.
Відтоді Ольга та її підрозділ побували на багатьох небезпечних напрямках. Серед них — Лиманський. Тоді Ольга з побратимами корегували вогонь по росіянах та вели спостережні роботи за ворожими колонами.
Начальниця розвідки дивізіону окремої десантно-штурмової бригади старша лейтенантка ділиться: найважливішим у її роботі є пильність та уважність.
— Ну і, безумовно, при всьому цьому треба забезпечити збереження життя та здоров’я особового складу, постійно взаємодіяти між усіма підрозділами, які беруть участь у вогневому ураженні противника, — наголошує вона.
Ольга каже, що найбільшу вагу вона віддає життю тих, хто перебуває на передовій. Адже саме їхні вміння та навички дорого коштують ворогу.
Ми маємо протиставити чисельності ворога більшу навченість, фаховість та кращу злагодженість, — підсумовує Ольга.
Нині ж найгарячішою точкою на нашій карті бойових дій є Бахмут. Як на околицях Бахмута воюють нові штурмові бригади, можна дізнатися з нашого іншого матеріалу.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!