“Всі сім танків наставили на нас дула”: історія порятунку з окупованого Херсона

Херсон — одне із нескорених українських міст, яке пережило окупацію. Розповіді місцевих шокують: вся краса “руського миру” — бідність, черги за харчами, терор та ракети над головами. 

Свою історію розповіла Ольга Лук’яненко журналістці УП.Життя Вікторії Ярижко. Жінка з двома дітьми прожили в окупованому Херсоні місяць. З міста вона виїздила під дулами російських танків.

Нам насправді було дуже важко! — розповідає 35-річна жінка. — Щастя від звільнення рідного міста неймовірне, але дуже обережне. Страх, що жахіття окупації може повернутися, не дає спокою.

Реалії “руського миру” у Херсоні

Ольга пригадує, що уже першими днями війни з полиць у магазинах зникли всі базові продукти: картопля, яйця, молоко. На прилавках залишилися одні ананаси та грейпфрути. Тут усім згадалися реалії Радянського Союзу: щоб дістати хоч якісь продукти, мешканці спозаранку вишиковувалися у довжелезні черги. 

— Над нами постійно летіли ракети. Якось навіть над головами почали розриватися. Діти побігли ховатися за автівками, а дорослі й далі стояли у черзі — бо треба було. 

Ольга згадує: щоб купити необхідне, вони мусили розділятися: вона з п’ятирічною донькою стояла в одному місці, а її десятирічний син — в іншому. Ціни на ті продукти також підскочили до небес, і на той час, коли сім’я ще залишалася в Херсоні, ціни піднялися втричі.

Палка ковбаси на півкіло коштує майже 500 грн, скумбрія — майже 1000 грн, солона тюлька — 200-280 грн.

Такі реалії виснажили Ольгу. Весь цей місяць вона практично не спала — боялася пропустити передвісника біди та не врятувати близьких. 

— Пам’ятаю, як навколо Херсона все горіло, коли росіяни підпалили очерет. При цьому пожежні машини туди не пускали. А наш дім — крайній, поруч — дачі з дерев’яними будиночками та парканчиками. Ми розуміли, що це полум’я перекинеться, припарковані машини почнуть вибухати, і невідомо, чи можливо буде врятуватися.

Тому я всю ніч бігала кожні 15 хвилин до вікна — дивилася, де те полум’я, чи не підходить до нашого дому.

Читати на тему

Я ніколи не чув, щоб люди так кричали — жахливі історії про катівні в Херсоні

Розповідаємо, що відомо про катівні у Херсоні.

Виїхати з окупації

Весь цей час Ольга з дітьми шукала можливість виїхати з окупованого Херсона. Момент випав наприкінці березня: разом з подругою та її сином вирішили виїжджати. 

— Ми всю машину обклеїли написами Діти — і українською, і російською, ледь не всіма мовами, — згадує жінка. — Ми познімали все золото, поховали його та гроші по різних місцях, щоб окупанти не знайшли. 

За спогадами Ольги, росіяни відбирали навіть їжу та… туалетний папір. В них забрали консерви та котлети з пиріжками, які були наготовлені для дітей. Проводили пропагандистську роботу та говорили, що немає сенсу тікати від “руського миру”, бо він скоро прийде у всі українські міста.

Всіляко намагалися втримати людей на окупованих територіях: залякували, що ЗСУ розстрілюють тих, хто тікає з окупації.

УП.Життя

Жінка розповідає про подію, через яку серце похололо у всіх. На під’їзді до першого українського блокпоста їм назустріч виїхали сім російських танків.

— Буквально метрів за 100 від нашої машини вони подали нам знак зупинитись, а самі звернули в поле. Ми ж припаркувалися на узбіччі. І от картина: ці танки починають розважатися — кружляти по полю, обганяти один одного наввипередки. Вони всіляко нам демонстрували, що їм весело, класно, круто.

І раптом в один момент вони вишиковуються і направляють дула всіх сімох танків на нас… 

На щастя, тоді все обійшлося. Навіть попри те, що автівка була одна — сім’ї їхали не в колоні. Згодом виявилось, що ці танки обстріляли наш український блокпост.

На відміну від росіян, ЗСУ на першому блокпості дали дітям по жмені цукерок. 

Це було дуже зворушливо і на шаленому контрасті: російські окупанти в нас забирали харчі, а українські захисники годують наших дітей.

Життя після

Зараз родина знайшла прихисток у Борисполі в Київській області. Ольга знайшла роботу в соціальній службі. А ще — в’яже патріотичні іграшки. Улюбленою справою займалася і до великої війни — в’язала рідним та на продаж. 

Тепер жінка чекає моменту, коли вони зможуть повернутися додому, в рідний Херсон. А ще більше чекає звільнення Скадовська — там зараз перебуває батько Ольги.

Щоб бути в курсі подій на фронті, варто стежити за актуальною картою бойових дій в Україні. Її ти можеш знайти в нашому матеріалі.

Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!