У лісах, де війна не дає перепочинку, медики стають останнім бар’єром між життям і смертю. Читай у матеріалі, як медик ледь не вбив окупанта за те, що той забрав життя у його друга.
Вбити чи ні: як медик хотів помститися
Все починається з хаосу евакуації. Медик готується до чергового пораненого, попереджаючи, що буде боляче, і просить триматися. Поранений намагається триматися, а навколо лунають слова про вільну Україну, які повторюються як гасло, нагадуючи, за що хлопці воюють.
Ситуація ускладнюється, коли ворог проривається. Медик згадує, як погіршилася обстановка, коли його колегу поранило, і вони почали менше ризикувати. А потім надійшла інформація про штурм з тилу.
Один з товаришів одразу зголосився добровольцем на зачистку позиції для відбиття атаки. Група вирушила, спочатку був зв’язок, але потім він обірвався, і ніхто не знав, що з ними сталося.
Вони захоплюють одного з росіян і приносять його пораненого. Виявляється, що їхній товариш загинув. У той момент почуття були змішаними: з одного боку, хотілося помститися за друга, з іншого — потрібно було надати допомогу і передати далі.
Медик виконує свій обов’язок, промиває рану, заспокоює, дякує за витримку і нагадує триматися. І знову лунають слова про вільну Україну та славу героям, як ритуал, що підтримує дух.
Боєць згадує про найважчі моменти: той штурм став одним з найважчих емоційно за весь час у лісі. Після атаки вороги розбіглися, їх відловлювали по одному, і ця робота приносила певне задоволення.
Медик розповідає, що найчастіше траплялися поранення від скидів, а також від мінометів. Він намагається зберегти кінцівки, замінюючи турнікети на використовуючи інші способи зупинки кровотечі, бо втрата ноги через те, що можна було затампонути, вважається неприйнятною.
За плечима — навчання в Азові, де пройшли гарний курс з медицини. Це дало велику базу, бо раніше з тактичною медициною справи майже не мав. Без цих курсів вони не знали б про пристрої для допомоги, і все було б в рази гірше.
Через руки медика пройшло близько 180 поранених, враховуючи контузії та інше. Попри ризики, він задоволений: бути медиком безпечніше, ніж простим піхотинцем, але відповідальність більша — за життя людини. Зустрічі з врятованими приємні: вони дякують, тиснуть руку, називають красунчиком.
Раніше ми писали про військового, який вижив після уламку, що пробив серце.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!