Колись Бучанський район приваблював українців своїм затишком, спокоєм, хвойними лісами та близькістю до столиці.
Однак після російської окупації у лютому-березні 2022 року маленькі містечка Буча, Ірпінь та інші стали символами звірячих воєнних злочинів загарбників та незламності українського народу.
Фотографії, зроблені після деокупації цього району рівно три роки тому, розлетілись усім світом та шокували наслідками руйнувань, тілами жорстоко вбитих та закатованих мирних людей.
Найскладніше повірити в увесь цей жах було тим, хто безпосередньо жив там і знав колись заквітчані та сучасні міста, що перетворилися на згарище. Їхні голоси тепер кричать на весь світ про те, що зробили з їхніми долями росіяни.
Президент України Володимир Зеленський розповідав у цифрах, що означала окупація Бучанського району для українців.
Буча і Бучанський район. 33 дні окупації. Понад 1400 смертей, із них 37 дитячих. Понад 175 людей знайдено в братських могилах і камерах тортур.
9000 російських воєнних злочинів. Символ звірств армії країни окупанта. Ніколи не пробачимо. Покараємо всіх винних, — написав він.
Сьогодні, 31 березня 2026 року, в Україну прибула представниця ЄС із закордонних справ і політики безпеки Кая Каллас разом з іншими європейськими міністрами.
Про це повідомив голова МІД України Андрій Сибіга.
І це знакова подія, яка означає, що світ пам’ятає трагедію в Бучі, де були вбиті мирні жителі, і що відповідальність за ці злочини є неминучою.
Європа демонструє солідарність з Україною та підтримує притягнення Росії до відповідальності.
Також Каллас згадала про річницю звільнення Київської області від російської окупації у 2022 році, відзначила мужність українських захисників і наголосила, що Україна вміє перемагати.
А видання Українська правда. Життя зібрало історії реальних людей, які ховаються за цією статистикою. Вони розповіли, що їм довелось пережити та як їхнє життя змінилося після цього.
Розстріл авто під час евакуації з Бучі
Євгенія Бобрик разом з чоловіком, дочкою та сусідами на початку повномасштабної війни певний час сиділи в підвалі, а потім наважилися виїхати з Бучі на двох авто.
Під час спроби евакуації автомобілі розстріляли росіяни. Люди дивом вижили, хоч одну жінку було поранено. Вони знову повернулися до підвалу. Але ненадовго.
Євгенія з дитиною все-таки змогла виїхати в Польщу, хоч усі документи згоріли в машині. Родину пропустили на кордоні завдяки тому, що в жінки залишилися фотографії свого паспорта в телефоні.
Але не все так просто. За рік відновити свої документи так і не вдалося, через що в Польщі виникли проблеми. Тоді Євгенія вирішила взяти участь у британській програмі тимчасового захисту для біженців.
Два місяці чекали візу. Це були папірці з нашими з дочкою фото і написом, що нас чекають у Британії. Ми виїхали у Бельгію до друзів, куди за нами приїхав спонсор з Британії. З нас трьох паспорт був лише у собаки, — пригадує жінка.
У Британії дочку Євгенії взяли в приватну католицьку школу, а жінка знайшла можливість відновити згорілі документи. Після повернення документів жінка планувала повернутися в Україну, де на неї з дитиною чекав чоловік.
За цей час він зміг трохи відремонтувати свій будинок, над яким розірвався Град — поміняв вибиті вікна та заліпив дірки у даху. Та найголовніше — зміг позбутися російського духу, адже під час окупації вони встигли там побувати, вкрасти чоловічі футболки, шкарпетки та чашки, а також випити міцний алкоголь.
Євгенія не уявляла, що відчуватиме, коли опиниться в тому місці, де мало не загинула зі своєю родиною. Але впевнена, що знову призвичаїться до життя з постійними повітряними тривогами.
Адже має ще одну мотивацію — подати заяву до поліції щодо обстрілу свого авто росіянами, щоб ідентифікувати та покарати злочинців.
Порятунок тварин з обстріляного Ірпеня
Анастасія Тиха разом з чоловіком — зооактивісти та волонтери. У лютому 2022 року їхнє фото розлетілося західними ЗМІ — тендітна дівчина тримає навколо себе собак, зокрема на кріслах колісних, та евакуює їх з випаленого Ірпеня під обстрілами.
Цей образ тепер з’являється на картинах та марках. Сама ж Анастасія вважає, що тільки дивом їй з чоловіком вдалося врятувати тварин.
Я зараз згадую ті події й розумію, наскільки це важко було. І наскільки нам пощастило, що ми не зустріли окупантів, що нас не пристрелили, — каже вона.
Але пара на цьому не зупинилась. Волонтери щотижня поверталися в Ірпінь, шукали собак, яких загубили під час евакуації, та привозили корм для безпритульних тварин.
А ще Настя відкрила в Ірпені свій притулок-хоспіс, де живуть собаки та коти. Переважно це тварини, яких не хочуть забирати в родини — з інвалідністю, онкологією та іншими хворобами. Притулок постійно поповнюється, адже військові привозять туди тварин з фронту.
Що ж до життя подружжя, відразу після звільнення Ірпеня Настя та Артур повернулися додому. Їм пощастило, адже їхнє житло майже не ушкоджене.
Насправді якщо ви приїдете в Ірпінь, ви навіть не повірите, що тут була війна. Навесні 2022 було багато руйнувань, а зараз все відбудовується і модернізується.
Ірпінь — чудове сучасне місто, мені дуже приємно у ньому перебувати, — ділиться дівчина.
Переглянути цей допис в Instagram
Українці — без сумнівів смілива нація. Ще одним підтвердженням цього є історія подружжя, яке обороняло Бучу.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!