Розстрілювали через те, що не сподобалося ім’я. Історія жінки, що вивозила коней з окупації

Налякані та виморені: від війни тікають не лише люди, а й тварини. Проте деяких евакуювати з-під обстрілів не так просто. Львівський іподром став притулком для коней з усіх гарячих точок України. Тут вони живуть і відновлюються безкоштовно.

Історія Покірної

Чотирирічна кобила з кличкою Покірна приїхала з рідної Одещини до Львова. Вона дуже контактна, всіх обнюхує та облизує.

З чотирьох інших коней, яких привезла Анна Вольська, Покірній переїзд дався найважче: вона суттєво схудла. Проте за кілька тижнів встигла непогано відновитись.

— Коли кінь худне, дуже сильно проявляється хребет, виступають маклаки — ззаду кісточки — з’являється голодна яма і видно ребра, — каже Анна.

Покірна цьогоріч мала вперше брати участь у змаганнях, та війна усе перекреслила.

Анна понад 30 років тренує коней. На Одещині жінка мала власне фермерське господарство, навчала дітей їздити верхи. З початку повномасштабного вторгнення жінка до останнього не хотіла покидати домівку, але обстріли ставали дедалі сильнішими.

Як вивозили тварин

— Коли вже наблизились обстріли ближче до нашого краю, район Южного, район Коблева, то ми зрозуміли, що залишатися там дуже небезпечно. Перевезти коней — це велика складність, це потрібно замовляти спеціальний коневіз, приготувати все спорядження для них, це все зібрати.

І саме перевезення є для коней стресом, — розповідає тренерка.

Після 14 годин дороги її тварини оселились у конюшні львівського іподрому. Тут безкоштовно приймають коней, яких вимушено евакуйовують з гарячих точок.

Доглядачка Євгенія Федан каже: інколи тварини проводять в дорозі й по три дні.

У перші дні повномасштабного вторгнення вони приїжджали дуже збуджені та налякані, але за кілька днів на іподромі відновлювали сили.

Читати на тему

Через війну осиротіли не лише діти. Як українці допомагають покинутим тваринам під час війни

Десятки волонтерів змушені рятувати та вивозити на безпечні території покинутих чотирилапих.

Про коней в окупації

Анна вивезла лише чотирьох коней, яких тренує. Ще двоє залишилися вдома. Зараз там відносно спокійно, проте якщо знову будуть вибухи, доведеться вивозити решту тварин. Нині ситуація з кіньми в гарячих точках дуже складна, каже жінка.

Багато з тих тварин, які були в окупації, зокрема на Київщині, безжалісно знищили російські військові.

Коней просто розстрілювали в денниках, заходили й розстрілювали, для чого — невідомо.

— А в нас в Україні були дуже гарні коні й дорогі коні. Тобто вони навіть не розуміють, що вони розстрілюють. Деяких коней розстрілювали лише через ім’я, бо їм воно не сподобалося, бували й такі випадки, — розказує Анна.

Про чоловіка, який отримав звання Героя України

Жінка ділиться й особистою історією. Нещодавно вона втратила свого чоловіка. Він був військовим, воював в АТО і тепер став на захист України.

40 днів тому чоловік загинув, обороняючи свою землю на Миколаївщині. Посмертно отримав звання Герой України.

— Він жив тим, що потрібна нашій країні допомога, і він був відданий своїй роботі. Він є Герой України, але він для мене завжди був героєм. Ми з його мамою дуже важко переносимо цю втрату.

Денис завжди робив так, щоб його дівчатка посміхалися. Дуже шкода, що найкращий цвіт нації в нашій країні йде з цього світу, — каже Анна.

У Анни троє дітей, найменшому 16 років. Нині жінка проводить з кіньми практично увесь час. Каже: вони усе відчувають і лікують її рани. Анна вірить у перемогу України й обіцяє: її коні знову виборюватимуть нагороди на манежі.

На території України багато зоопарків, у деяких проживають рідкісні тварини. Вони також постраждали від війни. Раніше ми розповідали, як живуть тварини у зоопарках та як їм допомогти.