Розстрілювали через те, що не сподобалося ім’я. Історія жінки, що вивозила коней з окупації

Налякані та виморені: від війни тікають не лише люди, а й тварини. Проте деяких евакуювати з-під обстрілів не так просто. Львівський іподром став притулком для коней з усіх гарячих точок України. Тут вони живуть і відновлюються безкоштовно.

Історія Покірної

Чотирирічна кобила з кличкою Покірна приїхала з рідної Одещини до Львова. Вона дуже контактна, всіх обнюхує та облизує.

З чотирьох інших коней, яких привезла Анна Вольська, Покірній переїзд дався найважче: вона суттєво схудла. Проте за кілька тижнів встигла непогано відновитись.

— Коли кінь худне, дуже сильно проявляється хребет, виступають маклаки — ззаду кісточки — з’являється голодна яма і видно ребра, — каже Анна.

Покірна цьогоріч мала вперше брати участь у змаганнях, та війна усе перекреслила.

Анна понад 30 років тренує коней. На Одещині жінка мала власне фермерське господарство, навчала дітей їздити верхи. З початку повномасштабного вторгнення жінка до останнього не хотіла покидати домівку, але обстріли ставали дедалі сильнішими.

Як вивозили тварин

— Коли вже наблизились обстріли ближче до нашого краю, район Южного, район Коблева, то ми зрозуміли, що залишатися там дуже небезпечно. Перевезти коней — це велика складність, це потрібно замовляти спеціальний коневіз, приготувати все спорядження для них, це все зібрати.

І саме перевезення є для коней стресом, — розповідає тренерка.

Після 14 годин дороги її тварини оселились у конюшні львівського іподрому. Тут безкоштовно приймають коней, яких вимушено евакуйовують з гарячих точок.

Доглядачка Євгенія Федан каже: інколи тварини проводять в дорозі й по три дні.

У перші дні повномасштабного вторгнення вони приїжджали дуже збуджені та налякані, але за кілька днів на іподромі відновлювали сили.

Подивись по темі

0:03:37

Через війну осиротіли не лише діти. Як українці допомагають покинутим тваринам під час війни

Десятки волонтерів змушені рятувати та вивозити на безпечні території покинутих чотирилапих.

Про коней в окупації

Анна вивезла лише чотирьох коней, яких тренує. Ще двоє залишилися вдома. Зараз там відносно спокійно, проте якщо знову будуть вибухи, доведеться вивозити решту тварин. Нині ситуація з кіньми в гарячих точках дуже складна, каже жінка.

Багато з тих тварин, які були в окупації, зокрема на Київщині, безжалісно знищили російські військові.

Коней просто розстрілювали в денниках, заходили й розстрілювали, для чого — невідомо.

— А в нас в Україні були дуже гарні коні й дорогі коні. Тобто вони навіть не розуміють, що вони розстрілюють. Деяких коней розстрілювали лише через ім’я, бо їм воно не сподобалося, бували й такі випадки, — розказує Анна.

Про чоловіка, який отримав звання Героя України

Жінка ділиться й особистою історією. Нещодавно вона втратила свого чоловіка. Він був військовим, воював в АТО і тепер став на захист України.

40 днів тому чоловік загинув, обороняючи свою землю на Миколаївщині. Посмертно отримав звання Герой України.

— Він жив тим, що потрібна нашій країні допомога, і він був відданий своїй роботі. Він є Герой України, але він для мене завжди був героєм. Ми з його мамою дуже важко переносимо цю втрату.

Денис завжди робив так, щоб його дівчатка посміхалися. Дуже шкода, що найкращий цвіт нації в нашій країні йде з цього світу, — каже Анна.

У Анни троє дітей, найменшому 16 років. Нині жінка проводить з кіньми практично увесь час. Каже: вони усе відчувають і лікують її рани. Анна вірить у перемогу України й обіцяє: її коні знову виборюватимуть нагороди на манежі.

На території України багато зоопарків, у деяких проживають рідкісні тварини. Вони також постраждали від війни. Раніше ми розповідали, як живуть тварини у зоопарках та як їм допомогти.