“Торкаюсь рукою обличчя і розумію, що там нічого нема”: історія Анни Котової, яку понівечила ворожа ракета

Анні Котовій лише 20 років. Усе життя вона прожила у рідному Сєвєродонецьку. Навчалася та працювала баристою у місцевому кафе. Разом із хлопцем довго не наважувались виїхати з міста, аж поки гучні вибухи не почали до нестями лякати дівчину. Тоді й вирішили перебратися до Дніпра. Прожили там всього рік до моменту трагедії, яка поділила життя на До та Після. 

Як все сталося

14 січня 2023 року Анна святкувала свій 19-й день народження. З самісінького ранку дівчина приймала привітання від хлопця, друзів та рідних. Пригадує, у той день навіть мали піти з Денисом у кіно, але через вимкнення світла кінотеатр не працював.

Тож лишилися вдома. Дівчині якраз подзвонила троюрідна сестра, аби привітати її зі святом. Аня пам’ятає усе до подробиць. Сиділа на кухні біля вікна, говорила із сестрою і була дуже щаслива.

— Ми розмовляли по відеозв’язку і я просто так дивлюсь на себе у віконечко і такі думки були, що зараз я маю гарний вигляд, подобається волосся. І через декілька хвилин така думка спадає, що треба йти у кімнату, але чомусь вирішила — зараз договорю і потім піду. Але не встигла, — розповідає Аня.

За мить після цієї думки, дівчину відкинуло вибуховою хвилею. Каже, взагалі не зрозуміла що сталося. Адже не було ні тривоги, ні гучних звуків до цього. Як з’ясувалось пізніше, російська ракета прилетіла у сусідній під’їзд будинку, в якому мешкали Аня та Денис. Хлопцю пощастило, його уламками не пошкодило, адже він на момент прильоту був у кімнаті. А ось на Ані не було живого місця.

Денис дав мені рушник, щоб я приклала до обличчя. В якийсь момент торкаюсь рукою свого обличчя і розумію, що там нічого нема, от взагалі, це як фарш, і все, — пригадує дівчина.

Прикривши обличчя рушником, Аня з Денисом вийшли з будинку на вулицю. Там побачили з десяток карет швидкої допомоги, але постраждалих було стільки, що дочекатись допомоги було складно. Дівчина і досі пам’ятає страшні крики людей у той день.

— Я сиджу, тримаю рушником обличчя, нічого не бачу і чую крик людей. Не просто, коли комусь боляче і він кричить. Ні, це такий дуже сильний крик на всю вулицю, і це настільки було страшно, — каже дівчина.

Читати на тему

Відновити вроду та власне життя: як роблять безкоштовні пластичні операції постраждалим від війни

Лікарі проекту безоплатно допомагають українцям та українкам, які постраждали від ракетних обстрілів чи зазнали поранень на фронті.

Про першу допомогу і подальше лікування

На допомогу прийшли військові медики, які були поруч. Вони відвезли Анну в місцеву лікарню, де їй провели екстренні операції. Серед травм, які дівчина отримала була черепно-мозкова, численні осколки по тілу, обличчю та в районі сонної артерії, а ще дівчина залишилась без лівого ока.

Згодом Анну перевели до Львова, де вона  пробула 2 тижні і подальше лікування відбувалось вже в  Австрії. Там дівчині встановили очний протез. Нині їй вже подобається своє відображення у дзеркалі, втім раніше було не так.

— На початку це було дуже важко дивитися взагалі на себе в дзеркало, тому що це був просто жах. Коли я побачила себе без протеза, і коли мені сказали, що потрібно самій навчитися ставити цей протез, це було дуже складно.

Лише після фотосесії й роботи з психологом я зрозуміла, що я можу бути гарною навіть зі шрамами, — каже Анна.

”Торкаюсь рукою обличчя і розумію, що там нічого нема”: історія Анни Котової, яку понівечила ворожа ракета / 4 Фотографії

Нині Анна живе у Чехії. До Львова та Києва приїздить на процедури. Зокрема у Львові медики працюють зі шрамами на тілі. Одна із процедур, яку проводять медики — це лазерне шліфування, а ще пришвидшують регенерацію завдяки власній плазмі крові. Лікування дівчини здійснюється в рамках спільного проєкту (Не) до краси Центру Unbroken та L`oreal Україна.

Про плани

Після лікування та повного відновлення дівчина мріє нарешті зіграти весілля зі своїм коханим. Денис зробив пропозицію дівчині просто у лікарняній палаті. Весілля хочуть відсвяткувати вже після перемоги в колі найрідніших.

— Я хочу зіграти весілля в Україні, тому що жити за кордоном зараз для мене це важко дуже. Думаю, ми зможемо зробити це через пару років, адже моє лікування триватиме ще щонайменше рік, — розповідає дівчина.

Історії про відновлення цивільних після злочинів ворогів, на жаль, чимало. Раніше ми писали про жінку з Чорнобаївки, яка втратила ногу після обстрілу росіян. 

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.