“Дивись, який модник — на підборах ходить!” — зазвичай такі коментарі лунають, коли люди бачать взуття Васі. І щоразу хлопець засмучується, хоче якомога швидше повернутися додому і потім ще довго не наважується виходити на прогулянку, щоб не переживати цей сором знову.
Здавалося, він мав би звикнути до всіх цих витріщань та зауважень випадкових людей після стількох років боротьби з остеосаркомою та її наслідками. Але коли тобі 15 років, це дуже зачіпає. Адже в такому віці понад усе на світі хочеться бути “як усі”.
Те, що мужньо переживає цей хлопчина, не завжди під силу і дорослій людині. Війна за повноцінне життя Васі Давидюка з Коростишева на Житомирщині розпочалася десять років тому. У шість років у хлопця діагностували онко. Два з половиною роки пішло на те, щоб подолати хворобу та її рецидив.
В 11 років Васі довелося встановити на травмованій нозі ендопротез, який за чотири роки встиг “перерости” здорову кінцівку вдвічі — на 15 см! Але ще трохи часу, і жодні “модні підбори” та ортопедичні не врятують: нормально ходити хлопець не зможе зовсім.
— Він — молодець. Стільки всього пройшов… Видовження ендопротеза. Два рази — саме механічні. А це як нова операція. Потім встановлення нового. І завжди після йде важка реабілітація. Але Вася все витримує, робить все. Через біль. Все, що від нього залежить.
Бо мріє ходити впевнено на своїх ногах, відчувати, як вони міцно стоять на землі. Єдине, що нам не під силу — замінити самостійно ендопротез, — розповідає мама юнака Ірина.
Жінка помічає всі здивовані та насмішливі погляди перехожих у бік її сина. І це ранить кожного разу досі. Адже всім не будеш пояснювати, що тільки так — високою платформою взуття, яку сприймають, як підбори – можна якось компенсувати різницю довжини ніг.
Допомогти Васі можливо. Рішенням є сучасний ендопротез з оновленим ростучим модулем, який здатен м’яко видовжити кінцівку. Це “вирівняє” ноги та врятує внутрішні органи юнака від зміщення, а хребет — від перекосу.
Ця операція з заміни протеза — порятунок також від постійного болю, яким супроводжується майже кожна подорож хлопця. Особливо коли доводиться їхати сидячи.
Щоправда, для мами, яка в автокатастрофі втратила чоловіка, сама виховує двох дітей, та ще й під час війни, самостійно придбати протез вартістю понад 1 млн грн — нереально.
Благодійний фонд Запорука, який підтримує Васю на шляху до повноцінного відновлення з початку захворювання, оголосив збір коштів, щоб подарувати майбутнє хлопцю, в якому він зможе вільно рухатися. У фонді кажуть, що цей збір особливо символічний: Запоруці виповнюється 15 років, організація практично є “ровесницею” Васі. А в ювілейний день народження мрії обов’язково мають здійснюватися.
Кожен охочий може долучитися до хорошої справи і дати шанс Васі на життя без обмежень за посиланням на благодійну кампанію.
Благодійний фонд Запорука 15 років підтримує родини важкохворих дітей і створює умови, аби сім’ї були разом під час лікування. Із 2009 року фонд надавав можливість безплатно проживати у центрі Дача 1300 дітям-пацієнтам Національного інституту раку та Охматдиту в Києві.
На жаль, зараз багато дітей мусять вести боротьбу не лише з хворобами, а й з пораненнями, які отримали після ворожих обстрілів. Раніше ми розповідали історію Аліси з Херсона, яка втратила зір на одне око після обстрілу росіян.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!