Багато українців були змушені покинути домівку у пошуках безпечного місця для себе та своєї родини. Тепер їм доводиться заново будувати життя.
Такою є історія Марії Губєрнік, яка у 2014 році разом з родиною тікала від війни на Сході, а зараз — від повномасштабного вторгнення.
Спершу родина зупинилася в Іспанії, однак там Марії не сподобалося через мовний бар’єр, надто повільний ритм життя та складнощі з пошуком роботи.
Тому вона вирішила переїхати у Велику Британію, де живе вже понад два місяці. Жінка поділилася з нами своїм досвідом.
Марія Губєрнік — досить прогресивна жінка: феміністка, активістка ЛГБТ-спільноти, відстоює права жінок, а Британія — одна з найрозвиненіших країн, де за такі погляди немає утисків.
До прикладу, там доступна безкоштовна контрацепція й анонімні аборти. А ще є відчуття повної безпеки, якого давно бракувало.
Майже неможливе насилля на ґрунті ненависті, бо будь-який злочин, навіть якщо це ще не фізичне насилля, вважається кримінальним злочином.
Також одним з очевидних плюсів Британії є можливість знайти роботу. Тут її багато для будь-яких умінь та спеціальностей, а ще швидший темп життя.
Жінка ділиться, що найбільш бюрократичною державою звикли вважати Німеччину, і вона, коли певний час жила там, теж так вважала. Втім, Британія в цьому плані посідає перше місце.
Попри це, оформлення документів організовано дуже зрозуміло, а майже всі державні сервіси доступні онлайн.
Медицина та ліки за рецептом для українців у Британії безкоштовні. Єдина незручність, що на прийом до лікаря доведеться зачекати близько місяця, ділиться Марія Губєрнік.
Я записалася до дерматолога у середині квітня, а потрапила у середині червня.
Марія Губєрнік помітила дивну особливість британської ментальності, яка не притаманна українцям.
Вони зовсім не жаліються і не сприймають, коли жаліються інші. Зазвичай вони діють, щоб усунути причину страждань в тій чи іншій сфері, і на цьому все.
Проїзд у Британії доволі дорогий і обійдеться від 350 до 550 грн на день за умови, що ти не їздиш в інші міста. Подекуди полетіти у Варшаву дешевше, ніж у Лондон.
Їжа відносно дешева, ціни на продукти приблизно такі самі, як і в Україні, деякі товари навіть дешевші. А от щодо алкоголю та цигарок, то їхня ціна у три – чотири рази вища.
Щодо соціального захисту, то Британія вважається однією з найбільш лояльних для українців.
Всі безробітні люди, зокрема українці, отримують соціальні виплати. Якщо хтось втрачає роботу, то немає ризику лишитися без житла чи їжі, адже компанія виплачує компенсацію.
Люди, які ще не мають змоги орендувати житло, можуть скористатися соціальним прихистком, а у кого проблеми з грошима — завжди можуть взяти продукти у фудбанках.
Якщо ти не отримуєш певний рівень зарплатні, за який можеш купити середній продуктовий кошик чи оплатити середню оренду, тобі все ще видаватимуть виплати.
Зараз Марія винаймає велику кімнату в Ліверпулі з лесбійською парою, яку знайшла у ЛГБТ-спільноті. Вони погодилися стати її спонсорками на певний час.
Марія ділиться, що за все життя в Ліверпулі у неї найбільша кімната. Держава піклується про те, щоб у біженців були належні умови для життя.
Навіть приходять представники держави, які заміряють метраж кімнати, щоб він відповідав певному стандарту. Кімната має зачинятися і містити все необхідне.
Тож навіть якщо власник хоче безкоштовно прийняти біженця, він повинен виконати чимало вимог.
Тому історій, де українців хочуть використати заради отримання виплат чи як обслуговуючий персонал, майже немає. Це може бути один негативний випадок на сотні позитивних досвідів.
Загалом британці набагато лояльніші та привітніші, ніж іспанці, тому взаємини з ними складаються добре, люди завжди відкриті до діалогу.
До прикладу, Марія дуже здружилася з дівчатами, адже перед тим, як з’їхатися, вони багато спілкувалися в чаті на різні теми: про цінності, погляди й навіть харчування.
Через такий підхід Марія Губєрнік справді була здивована, адже в Іспанії, за її словами, всім було начхати на українців.
У нас не те що не було вибору, що їсти, а якщо ми раптом не доїдали — нам розповідали, які ми погані, що на нас викидають гроші.
Проблеми у стосунках між британцями, які згодилися надати житло, та українцями можуть виникнути лише тоді, коли останні поводяться, мов діти.
Через це дівчині часто доводиться проводити культурну бесіду з біженцями, де вона пояснює, що тут приймають незалежних людей, а не усиновлюють дітей, які 24/7 потребують опіки і компанії.
Спонсори здебільшого готові допомагати спочатку, але далі треба самостійно. Це дає простір і бажання спілкуватися.
Марія вільно спілкується англійською і знає майже всіх біженців з України у своїй місцевості. Жінка розчарована через те, що більшість із них російськомовні або мають проросійські погляди.
Деякі біженці стверджували, що Марія їх утискає через російськомовність. Однак дівчина з Донецька й дуже любить українців.
Я дуже люблю Україну, я була на Майдані у 14 років. Я з Донецька і розмовляю українською, у мене є тату герба на шиї. Але мені 22 роки, а я вдруге починаю з нуля — під вибухи.
Дівчина каже, що все, чого вона хоче — почуватися у безпеці, про яку забула, саме тому поки планує пожити в Британії, а повернутися в Україну вже після закінчення війни.
Соціальний захист для українців гарантує і ООН. У нашому матеріалі ти дізнаєшся, як оформити виплати від ООН.