У мене було багато запитань, але перше — чи буду я жити? Сильна історія Олени, яка живе з ВІЛ

Третина інфікованих ВІЛ в Україні — жінки. Про це свідчать дані Центру громадського здоров’я за жовтень минулого року. В нашому матеріалі ти дізнаєшся, як це, жити з ВІЛ. Про свій досвід, труднощі та стереотипи розповіла координаторка БО Позитивні жінки Олена Щепелева.

Жити з ВІЛ: досвід людей, які живуть з хворобою

Історією Олени поділилось видання The Village. Олені — 44 роки, вона переселенка з Луганської області. Жінка розповіла свою історію інфікування, труднощі на шляху та допомогу іншим.

ВІЛ — це інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту. ВІЛ передається через кров та інші біологічні рідини під час статевого контакту, вагітності, пологів і годування груддю.

До речі, ми детально розповідали, що таке ВІЛ та СНІД.

Олена не знала про те, що інфікована ВІЛ від свого чоловіка, який, як виявилося потім, уживав наркотики. Вона народила здорове дитя. Коли жінка дізналася про залежність чоловіка, пішла від нього з 11-місячним малям на руках.

Олена припускає, що не знала про свій діагноз близько 12 років. Під час лікування рецидиву двосторонньої пневмонії у 2015 році інфікування виявили лікарі. На той час вірус розвинувся до четвертої, термінальної стадії — СНІД, який загрожував життю.

Фото: The Village

— Пологи в мене приймала мама чоловіка, вона гінекологиня. А його батько викладав у медичній академії, де я навчалася. Коли вони дізналися, що їхній син — наркоман, то сказали: якщо про це хтось дізнається, то моя медична кар’єра закінчена, — розповідає Олена.

На той час подружжя проживало в Єкатеринбурзі. Ситуація з інфікованими там була серйозна. Жінка розповідає, що там часто можна було побачити людей, які вживали наркотики та мали ВІЛ. Тож Олена вирішила, що дитина не має жити в таких умовах та переїхала до Луганської області.

Чоловіку вона сказала, що їде змінити фото в паспорті, але відтоді не повернулася.

У мене було багато запитань, але перше — чи буду я жити?

— Я познайомилася з чоловіком, знайшла роботу. У 2014 році мій співмешканець почав служити в ЗСУ, а я почала займатися волонтерством. Тоді стала помічати, що в мене постійно ГРВІ, кашель, але я не переймалася — було важко не застудитися, коли їздиш під обстрілами та доводиться лежати в кюветах із водою.

У серпні наступного року Олена дізналася, що ВІЛ-позитивна. Тоді вона відчувала високу температуру, лихоманку, сильну слабкість. Лікарі виявили двостороннє запалення легень. Пізніше виявилося, що це пневмоцистна пневмонія.

Лікарі проводили безліч досліджень, але діагностувати ВІЛ змогли майже за місяць.

У мене було багато запитань. Як сказати синові? Чи він не інфікований? Як сказати своєму партнерові? Але перше питання — чи буду я жити? — Згадує Олена.

Лікар запитав, чи хоче жінка жити. Якщо відповідь “так” — необхідна була антиретровірусна терапія. Олена відчувала розпач і провину, адже жила з новим чоловіком, планувала вагітність та не знала про свій діагноз.

Фото: The Village

У той момент в житті Олени почалися проблеми. Вона не знала, як розповідати про свій статус. Коли Олена розповіла чоловіку про вірогідність зараження, він розплакався та відмовився тестуватись. Він дорікав їй, мовляв “де ти нагуляла хворобу”.

Чоловік бив мене, виганяв із дому, забирав гроші, які надсилали батьки на лікування. Він погрожував, що розповість усім, що я “СНІДозна”, що мене виженуть з роботи, — розповідає Олена.

Коли він дізнався, що теж інфікований, почав битися головою об дерева поруч з лікарнею, обзивати дружину, соромити її перед сусідами. Олена пішла від чоловіка. Після цього він побив її, жінка опинилася в лікарні.

Там вона побачила флаєр з номером та ім’ям Віра. Олена подзвонила та розповіла про все — інфікування, домашнє насильство, що їй нікуди йти. Її запросили на групову терапію. Люди ділилися власними історіями, жінці стало легше.

Читати на тему

Якби я мав більше інформації, то лікувався б — історія Андрія, який півжиття має ВІЛ-позитивний статус

44-річний Андрій вже давно має ВІЛ-позитивний статус. Він розповів, як піклується про здоров’я.

Боялася, що син теж інфікований

Колишній продовжував нагадувати про себе — розсилав усім діагноз Олени, погрожував інфікувати її сина, бив жінку, розповів її батькам про вірус.

Сама я розкрила свій статус лише синові, йому було 12 років. Він запитав мене: “Мамо, а ти залишишся живою? Мені буде важко без тебе, я тебе люблю”.

Олена не могла наважитися зробити тест дитині. Але син подивився в YouTube інструкцію та зробив його сам. Тест був негативним. Потім це підтвердили лікарі. Зараз жінка лікується, регулярно здає аналізи та ходить до лікарів.

Терапія дала можливість жити повноцінним життям. Зараз вона може не використовувати презервативи для статевого акту, адже вірусне навантаження стало низьким. Його недостатньо, щоб когось інфікувати. Олена може народжувати здорових дітей та годувати їх груддю.

Фото: The Village

Олена відчула, що хоче допомагати людям з ВІЛ. Вона відвідувала психолога, працювала з наркозалежними. Потім стала координаторкою ВІЛ-інфікованих жінок. Олена протидіє дискримінації в цій галузі.

— Я думала, що інфікуватися можуть тільки люди, які вживають наркотики та мають безвідповідальну сексуальну поведінку. Але зараз розумію, що хтось із них зробив помилку, а хтось просто не знає, як у правильному руслі розвернути своє життя.

Від ВІЛ ніхто не застрахований, — каже жінка. Найголовніше — не засуджувати людину, яка тобі відкрилася, не розпитувати про випадок інфікування. Важливо підтримати, вислухати та обійняти.

Раніше ми розповідали про проект, який допоможе швидко та конфіденційно пройти тестування на ВІЛ.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!