Кірі Нечай 27 років. Тендітна білявка за першою освітою історик, за другою — юристка. У 2014 році студенткою долучилася до волонтерства на Майдані Незалежності. Під час масових сутичок надавала пораненим першу домедичну допомогу.
А після Революції гідності вирішила покращити свої знання з надання невідкладної допомоги.
— У ніч з 18 на 19 лютого ми з друзями допомагали медикам в Будинку профспілок. Власне, тоді я усвідомила, що найголовніші навички, які можуть бути — це вміння врятувати життя людини. Після того я почала проходити різні навчання з домедичної допомоги, в тому числі й тактичної медицини, — розповідає Кіра.
Коли почалися активні бойові дії на Донбасі, планувала поїхати в АТО, втім через спортивну травму не змогла. Натомість почала сама проводити майстер-класи для військових. Її, як і більшість українців, повномасштабна війна застала вдома.
— Війна мене застала вдома, коли я прокинулася о п’ятій ранку від вибухів від того, як наше ППО спрацювало по тих ракетах, які летіли на Бориспіль.
Спершу я подзвонила мамі, щоб дізнатися, чи в неї все добре. Потім подзвонила військовим волонтерам, для того, щоб скоординувати свої дії, дізнатися взагалі, хто що робить, — згадує дівчина.
Після початку повномасштабного вторгнення військ РФ на територію України Кіра вступила до медичного батальйону Госпітальєри. Вона з побратимами брала участь в евакуації людей з обстріляного Ірпеня та Гостомеля, надавала пораненим першу домедичну допомогу та відвозила до найближчих лікарень.
— Я бачила багато травм, починаючи з контузій й закінчуючи ампутаціями, розірваними грудними клітинами тощо. Характери травм дуже відрізняються від побутових. Це можуть бути як вогнепальні поранення, так і набагато серйозніші ушкодження, — розповідає Кіра.
Дівчина нині служить на передовій. Медичка впевнена в нашій перемозі й вже знає, як хоче відсвяткувати перемогу.
— Я заручена, мій чоловік підтримує моє рішення і мій вибір працювати в якості військового медика. Після перемоги я хочу втілити свою мрію, я взагалі планувала цю поїздку на це літо, але через війну довелося відкласти. Планую поїхати в Ісландію, — зізнається дівчина.
Нині усі військові працівники теж герої нашої країни, адже рятують життя тисячі людей. Раніше ми розповідали історію пластичного хірурга Олександра, що рятує життя.