Прокинувся зі штучної коми від руки дружини. Історія про силу кохання, яке врятувало після поранення

Олексію Поповичу — 48. До повномасштабної війни він був підприємцем та активно волонтерив ще з 2014 року. Разом з друзями робили для бійців сухі сніданки, снеки, плели сітки. У 2022 році чоловік вирішив, що піде воювати. Історія Олексія Поповича — в нашому матеріалі. 

Від штучної коми врятувало кохання: історія Олексія Поповича

Олексій — батько трьох дітей та дідусь. Старший із синів за рік до початку повномасштабного вторгнення підписав контракт зі Збройними силами України. Олексій каже, хотів бути прикладом для синів, тому й вирішив теж піти служити, хоч з першого разу потрапити у військо йому не вдалося.

Я потрапив у новосформовану 71-шу окрему єгерську бригаду. Там почалася моя служба, я потрапив у розвідроту. Згодом, після реорганізації бригади, продовжив службу в першому спецзагоні, — розповідає Олексій.

Так Олексій став головним сержантом батальйону. Каже, взяти на себе роль керівника і мотиватора було неважко завдяки досвіду підприємця в цивільному житті. Утім, на війні у людей зовсім інші цінності й мотивація.

Це люди, які не прийшли за зарплатою, для них гроші — ніщо. Це люди, які прийшли з намірами звільнити свою країну. Це основний посил їхніх дій, — каже захисник.

Прокинувся зі штучної коми від руки дружини. Історія про силу кохання, яке врятувало після поранення / 2 Фотографії

В основному Олексій воював на Запорізькому та Донецькому напрямках. У вересні цього року його бригада саме брала участь в наступальних боях поблизу Роботиного, там захисник і зазнав важкого поранення.

Головний сержант тоді забирав з поля бою полеглих і поранених побратимів. Ворожий танк поцілив в евакуаційну машину, поруч з якою і перебував Олексій. Вибух — це останнє, що він пам‘ятає.
Вперше отямився у Запорізькій лікарні, коли за руку його тримала дружина Юлія.

Я лежав у штучній комі дві доби, без тями був. Прокинувся від того, що мене за руку взяла дружина. Я відчув її руку у своїй руці, вона поділилася своєю енергією, — каже Олексій.

Сама ж Юлія пригадує, про поранення чоловіка дізналася від його побратимів. Каже, завжди мала план дій на екстрений випадок, але коли почула, що Олексій у важкому стані в госпіталі, на мить розгубилась.

Коли приїхала в лікарню, не відразу впізнала коханого. Ампутована рука та численні опіки. Юля пригадує, перший день навіть не торкалася чоловіка.

Під палатою, тримаючи телефон в руках, писала повідомлення Олексію, як і раніше, про свої переживання та почуття. Але все залишалось без відповіді до одного дня, коли Олексій розплющив очі.

Читати на тему

Інколи боротьба проти дронів важливіша за танки. Руслан Журило про технологічні перегони на війні

Українське ноу-хау та зброя власноруч: розповідь солдата ЗСУ.

— Він перше, що запитав, чи є у нього рука. Я сказала, що немає, і перепросила за те, що не знайшла обручку і запропонувала купити нову на вінчання. Бо для нього обручка це не просто матеріальна річ, це більше. Але обручка знайшлась. Її повернули побратими. Там був цілий розшук, — з усмішкою пригадує Юлія.

Жінка каже, допоки Олексій не міг користуватися телефоном, вона відповідала на дзвінки та повідомлення від друзів та побратимів. Одного дня в галереї знайшла відео Олексія з окопу, яке він планував відправити, але не відправив.

Там були вибачення, що відео прийде пізніше. Але потім стався вибух десь поруч і він припинив знімати. Я не знаю, чому він припинив запис, але я вдячна за те, що воно мені не прийшло і він вирішив повернутися до нас, — каже Юлія.

Олексій тоді пережив з десяток операцій, адже поранення були непрості. Черепно-мозкова травма, контузія легень, ампутована рука, численні опіки та посічені частини тіла. Захисник пригадує, дружина весь час була поряд, за що він дуже вдячний.

Вона не тільки моя надія, опора, вона — моя права рука. Я не міг ходити, вона ходила за мене, я не міг чистити зуби, вона чистила за мене. Взагалі мене оточували неймовірні люди і я їм вдячний за все.

Сама Юля каже, чоловік радо приймав її допомогу. Нині він вже більш самостійний, але завжди радий підтримці коханої.

Подружжя мріє, аби Олексій якомога швидше отримав протез. Хочуть допомагати хлопцям з бригади. Мають план купувати та передавати на фронт дрони, які нині так потрібні військовим, аби нищити ворога.

А ще хочуть обійняти дітей та онучку. Їх не бачили давно, хоч і спілкуються відеозв’язком.

— Дуже хочеться, щоб наша країна перемогла в цій страшній війні, щоб всі, хто чекає своїх рідних, щоб вони повернулися живими та неушкодженими. Я дуже хочу, щоб наша родина зібралася за великим столом і обійнялась, — ділиться Юлія.

Раніше ми розповідали, як військові ловлять дрони риболовними сітками.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.