Бути холоднокровним і діяти без емоцій — тоді є шанс повернутися з фронту живим. Історія українського військового

Українці — неймовірні! У всіх своїх проявах. Про це не втомлюється говорити й наш Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, який у своєму Telegram публікує історії про наших Героїв. 

Один із таких чоловіків, який заслуговує на увагу українців — 23 річний психолог батальйону 25 ОПДБр Олександр. 

Він здобув освіту політолога, відстежував події навколо України ще до початку повномасштабного вторгнення. Рішення про службу в ЗСУ ухвалив у перші дні великої війни — боронити рідний Харків.

Про війну для Олександра 

Олександр вважає російську стратегію та тактику ведення бойових дій росіян застарілою, з радянських підручників. На противагу бачимо сили України: нелінійні, гнучкі, плани ЗСУ не вдається розгадати нікому. 

І наші командири, на відміну від російських, насамперед думають про збереження життя особового складу.

Його 25 повітрянодесантна бригада стала для Олександра другою сім’єю. На жаль, цій родині доводилося переживати великі втрати серед побратимів. 

Він пригадує: коли він ще був командиром піхотного взводу, його батальйон отримав завдання їхати під Лозову.

— Там загинули мої хлопці, це стало сильним ударом для мене, — розповідає він. Було важко, бо всі ці люди раніше жили в одній кімнаті, фактично — їли один хліб.

Читати на тему

Наступ з Білорусі можливий, коли з РФ прийде наказ: Генерал Сергій Наєв про те, чого чекати від війни далі

Сергій Наєв розповів про подробиці зірваних російських операцій силами ЗСУ.

З часом їхній батальйон розформували й військових направили по різних дивізіонах. Наш Олександр потрапив до танкістів, але головною рисою для таких обов’язків він вважає розум і хоробрість.

Доводиться бути холоднокровним і діяти без емоцій — тоді є шанс повернутися з фронту живим. 

До того ж всім їм важко бути далеко від батьків та рідних: Сашкові також не легко, адже його батьки й досі залишаються у Харкові. А вони, звісно, за сина переймаються. Олександр зізнається: щодня має хоча б один плюсик мамі надіслати, аби вона знала, що він — живий.

Що ж буде далі?

Олександр переконаний, що такої страшної війни людство не бачило з часів Другої світової.

— Європейцям варто нагадувати, що наразі українські воїни власним життям боронять не лише Україну, а й увесь світ. І в цій боротьбі зброя — дуже важлива.

Ми вже бачимо, що зброя від союзників здатна змінити хід війни. Як, наприклад, Himars. Тому її постачання потрібно прискорювати та збільшувати.

Талісманами нашої країни є наші воїни, а для воїнів талісманом можуть стати діти! Читай історію про семирічного Артема, який морально підтримує сили наших ЗСУ.

Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!