Кожне слово в рядках цих книг мало свою надвисоку ціну. Автори прожили кожну історію самостійно й виклали власні переживання та глибокі роздуми про війну, мир і людські долі, тож книжки українських військових — це не просто розповіді з відлунням фронту.
Та попри те, що бойові дії на території України тривають вже десять років, деколи події на передовій залишаються лише загадковим далеким світом для тилу. Хоча вони завжди ближче, ніж можна собі уявити.
Тому Вікна зібрали для тебе добірку книжок від українських військових, щоб у кожного та кожної була можливість побачити війну очима тих, хто щодня ризикує життям заради нашого спокою та майбутнього.
Свою творчу діяльність Артем Чех розпочав ще до служби в ЗСУ. Проте його перші книжки одразу ж знайшли відгук в аудиторії. Письменництво довелось залишити в тилу, коли розпочалась російсько-українська війна, тож митець приєднався до лав захисників у 2015 році та провів там рік.
Повернутись до побратимів чоловіку довелося після 24 лютого 2022 року, коли РФ розпочала повномасштабне вторгнення. І хоч зараз більш часто можна побачити відгуки на книги Артема Чеха Хто ти такий? чи Точка нуль, більш незвичною у прочитанні буде саме Пісня відкритого шляху, роботу над якою письменник розпочав ще до повномасштабної війни.
Історія розповідає про колишнього українського кріпака, який опинився в центрі американської трагедії, яка зрештою приводить його до мрії. Разом з тим шлях героя — це дорога, що веде геть від Москви крізь війну до свободи та ідентифікації себе як українця.
Український письменник, художник та режисер Валерій Пузік пішов на фронт у 2015 році, тож чимало його творів зачіпають читачів чесним зображенням воєнних реалій. Повномасштабне вторгнення РФ на територію України змусило автора повернутись на передову.
Найбільш близькою до сучасних реалій лишається книга З любов’ю — тато, яка певним чином показує читачам розмову батька з сином, які так хотіли б бути разом особливо у важливий період формування особистості, але змушені бути далеко один від одного через війну.
Це тиха книжка. Настільки, наскільки, може бути тихим щастя та любов. Настільки, наскільки, може бути тихою ностальгія за звичними та буденними речами. Це книжка, яка буде завжди зі мною. В серці та думках, — написав Валерій Пузік.
Неможливо оминути увагою й книгу, яка, на жаль, набрала максимальної популярності лише після загибелі автора.
Максим Кривцов на псевдо Далі почав свій шлях захисту України ще в часи Революції гідності, після закінчення якої одразу ж відправився на фронт. Проте він ніколи не забував про свою улюблену справу — поезію.
З початком повномасштабної війни Максим Кривцов повернувся на передову, але продовжував писати. Так і з’явилась збірка Вірші з бійниці, від прочитання якої складно відірватись, адже вона заворожує щирістю та болючими реаліями життя бійців на фронті.
Воєнний історик і публіцист Ігор Родін довгий час займався вивченням Першої світової та Громадянської воєн, а також розповідей про російських полководців. Однак коли вони самі прийшли на його рідну землю у 2014 році, чоловік став до лав ЗСУ у віці 53 років, аби боронити Україну від загарбників.
У складі батальйону Донбас брав участь у боях за Іловайськ, але під час виходу з оточення потрапив у полон. Після звільнення з російської неволі Ігор Родін вирішив розповісти про пережите та написав книгу Батальйон Донбас. Записки добровольця, яка стала частиною української історії.
Ігор Михайлишин практично все своє життя присвятив музиці. Навіть у часи Революції гідності він грав на фортепіано на Майдані Незалежності.
З початком російсько-української війни взяв до рук зброю та приєднався до батальйонів Донбас Нацгвардії України та Донбас-Україна ЗСУ. Брав участь у визволенні Попасної, Лисичанська, Іловайська, частини Мар’їнки.
Проте книга Фуга 119, яка є продовженням твору Танець смерті, розповідає про інший, більш страшний досвід — полон, куди письменник потрапив після Іловайського котла. У російській неволі Ігор Михайлишин провів 120 днів.
Про цей досвід автору було складно писати в традиційній для літератури манері, тож він звернувся до добре знайомої музики та побудував розповідь за принципом фуги — поліфонічного музичного твору. Тож це допомогло автору передати сплетіння болю та жаху полону.
Також про полон у своїй книзі розповідає й українська журналістка, поетеса та військовослужбовиця Валерія (Нава) Суботіна. З 2015 по 2020 рік несла службу в пресслужбах Азову та Донецького прикордонного загону. Там захисниця й познайомилась зі своїм чоловіком Андрієм Суботіним, який загинув під час оборони Азовсталі за два дні після одруження.
17 травня 2022 року Валерія (Нава) Суботіна потрапила в російський полон, у якому пробула майже рік. Про всі кола пекла, приниження, допити, катування, нелюдські умови утримування, критичний дефіцит їжі та води, намагання ворога зламати фізично та морально — авторка розповіла у свій книзі Полон.
До початку російсько-української війни Олександр Терещенко працював відеооператором на ICTV. Проте через наступ окупантів вирішив стати добровольцем та йти захищати рідну землю. Так чоловік став один з тих, кого називали кіборгами, адже з побратимами боронив саме Донецький аеропорт.
15 жовтня 2014 року Олександр потрапив під черговий обстріл російських окупантів, внаслідок чого зазнав тяжкого поранення. Гранату, яка летіла на захисника з побратимами, військовий схопив та намагався відкинути, аби всіх врятувати. Проте вона вибухнула просто в руках Олександра. Чоловік втратив око, праву руку та кисть лівої, але зберіг життя чотирьом побратимам.
Книга Олександра Терещенка позбавлена зайвого пафосу та моралізаторства, адже більше нагадує внутрішній монолог захисника, який зміг повернутися до активного та водночас повноцінного життя. І сьогодні вона, на жаль, знову як ніколи актуальна.
Чи не одна з найбільш відомих книг про війну, адже її автор був певний час доволі медійною людиною. Та попри все Валерій Маркус з дитинства мріяв лише про одне — нести службу в складі ДШВ. Тож після 18-річчя він почав свій військовий шлях.
Початок російсько-української війни захисник теж зустрів у війську. Під час АТО військовий навіть встигав вести відеоблог. Проте все змінило поранення, через якого чоловіка було госпіталізовано у 2016 році. Після цього Валерій подорожував і згодом написав Сліди на дорозі — книгу, робота над якою почалась ще до поранення.
Сліди на дорозі розповідають про унікальний досвід воєнний дій на Сході України, учасником яких можна себе відчути під час прочитання.
Віктор Чернієнко народився у родині лікаря, тож не було сумнівів, який шлях обере чоловік. Проте після початку російсько-української війни та отримання фаху хірурга він вирішив добровільно стати до лав ЗСУ.
Під час своєї служби Віктор брав участь у боях за Іловайськ, з яких дивом вдалося вибратися живим та розповісти у своїй книзі Щоденник військового лікаря про страшні події, які стали однієї з найбільших трагедій в ході війни на Донбасі.
Роман Зіненко після наступу росіян на Донбасі став одним з перших 40 бійців, які записались у добровольчий батальйон Дніпро-1. Згодом чоловік разом з побратимами потрапив в Іловайськ, який на той час ще частково контролювався українськими захисниками.
Чоловік втратив найкращого друга під час виходу з міста, але зміг вибратись живим і вивести частину своїх побратимів. Деякі з них були тяжкопоранені. Разом захисники три доби йшли до підконтрольної Україні території.
Після закінчення служби Роман намагався повернутись до звичайного життя, але спогади не давали йому спокою Тому він вирішив викласти їх на папері. Так і з’явився Іловайський щоденник, що розповідає про маловідомі події в оточеному Іловайську та вихід бійців “кривавим коридором”. Продовженням стала книга Хроніка Іловайської трагедії. Війна, якої не було.
Події повномасштабної війни сприймаються зовсім інакше, ніж ті, що були до цього. Про це говорять навіть учасники бойових дій 2014-2021 років. Тож говорити про нову реальність теж важливо. Тому за цю справу і взявся український політичний діяч та військовий Юрій Гудименко, який після початку повномасштабної війни взяв до рук зброю, аби боронити державу.
Згодом чоловік вирішив написати збірку текстів, промов, історичних нарисів про реалії повномасштабної війни.
Тут є смішні тексти й несмішні, є слова, які я писав у доброму гуморі й ті, які я писав у шпиталі, коли не був певен, що колись встану на ноги. Є навіть тексти, за які мені соромно, але вони все одно будуть тут, у книзі, тому що я їх говорив і я їх написав.
Одна з найбільш незвичних книг у добірці, адже попри те, що її написав військовий, оповідь в історій ведеться від імені цуцика.
Віталій Запека почав писати ще коли вперше опинився на війні — у 2015 році. А вже згодом у 2019 році з’явилась книга Цуцик, що розповідає про недовірливе щеня, яке шукає свою людину, поки навколо нього розгортається жорстока війна на Донбасі. Та все ж таки автор визначає свою історію як антивоєнну, адже вона насамперед про людяність, радість та біль очима одного з найбільш беззахисних створінь на планеті.
Ми маємо пам’ятати, як усе починалося. Війна триває понад десять років, про те, що вона стане повномасштабною, нас попереджали та застерігали. У фільмах зокрема. Без сліз їх дивитися неможливо, але потрібно. Тому дивись добірку найкращих фільмів про війну в Україні.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.