Темні часи виявляють найліпших друзів та сильних лідерів. Колись справді видатну постать виявила Друга світова війна, зробивши Вінстона Черчилля видимим для всього світу. Його вчинки були красномовнішими за його палкі промови.
Тепер, коли не встигло минути й століття від тих визначних кроків британського прем’єр-міністра, його колега Борис Джонсон рішуче продовжує гідну історію зовнішньої політики свого попередника.
Чимало зусиль було покладено на вивчення усіх деталей такої, здавалося, далекої війни проти нацизму для книги Фактор Черчилля: Як одна людина змінила історію.
Однак, як виявилось, вона дала не лише розуміння ходу думок визначної постаті минулого століття, але й дала сил на нову боротьбу проти новонародженого тоталітарного режиму 21 століття.
Вікна разом з видавництвом Vivat обрали уривок із книги Бориса Джонсона Фактор Черчилля: Як одна людина змінила історію, щоб кожен українець зміг і для себе знайти відповіді на важливі питання.
Деякі з-поміж найкращих сучасних істориків вдавалися до такого моделювання, і переважна більшість їхніх висновків свідчить про одне:
Якби в 1940 році Британія припинила чинити опір, це створило б передумови для непоправної катастрофи в усій Європі.
Тоді б Гітлер переміг напевне. Зокрема, значно раніше, ніж у червні 1941-го, він мав би змогу запустити план Барбаросса, напад на Росію. І надокучливі брити вже не створювали б проблеми в Середземномор’ї та північноафриканській пустелі, сковуючи просування його людей і техніки.
Він спрямував би на Росію всю свою лють — як завжди й планував, хоч і укладав зі схрещеними за спиною пальцями нацистсько-радянський пакт.
І майже напевне все склалося б ще до того, як настало те морозне жахіття, яке зупинило його кампанію. Досягнення вермахту направду вражали: мільйони квадратних миль захоплено, мільйони осіб полонено. Збройні сили майже взяли Сталінград і досягнули Москви.
Уявіть лишень, якби їм вдалось захопити й Москву
Обезголовити комуністичний режим, загнати Сталіна в ступор, від якого той не оклигав би (а він уже мав нервовий зрив, коли німецькі танки перетнули кордон).
Історики навіть розглядали сценарій стрімкого (за участі, ймовірно, жертв колективізації з середнього класу населення) самознищення режиму комуністичної тиранії та встановлення маріонеткового пронацистського режиму. А що ж далі?
Тоді в Гітлера та Гіммлера з рештою їхньої сатанинської команди була б можливість користуватись цим гігантським полотном від Атлантики до Уралу, щоб за своїм баченням намалювати огидну подобу урядування.
І без Британії не було б кому їх спинити, ніхто б не став їм на заваді, не було б нікого, хто міг би принаймні набратись моральної волі осудити їх.
В Америці взяли б гору ізоляціоністи: якщо Британія не збирається ризикувати людськими життями, то навіщо це їм? Можливо, і Берлін (схиблена ідея Альберта Шпеєра) було б перейменовано на нову столицю світу під назвою Німеччина.
…Безперешкодно, а що важливіше — безосудно, нацисти взялися б до виконання свого задуму з винищення тих, хто був їм не гожий: євреїв, циган, гомосексуалістів, душевно нездорових та народжених з вадами.
Давши волю своїй уяві, вони проводили б експерименти над людським тілом: жахливі, безпрецедентні, жорстокі та неймовірно зухвалі.
Коли влітку 1940 року Вінстон Черчилль говорив, що Європу поглине “безодня нової Темної доби — ще зловіснішої та, певно, ще тривалішої завдяки енергії збоченої науки”, він як ніколи був близький до істини. Отже, це найімовірніший з альтернативних світів.
А якби Гітлер не подолав Росію, якби Сталін відбив атаку — чи склалося б усе на краще?
Ми опинилися б у ситуації поділу Європи між двома формами тоталітаризму.
З одного боку світ тероризував би КДБ чи Штазі, з другого — гестапо; у будь-якому разі населення жило б під страхом стуку у двері серед ночі, безпідставних арештів, таборів та незмоги щось опротестувати.
У нашому світі сьогодні близько 200 країн, з яких приблизно 120 можуть тією чи іншою мірою похизуватись демократичним ладом, а саме правом виборців вирішувати власну долю. Більша частина світу, принаймні на словах, визнає ідею демократії, котра, як сказав колись Черчилль, є найгіршою формою правління, якщо не брати до уваги всіх інших.
А чи знайдеться хоч одна людина, яка дійсно повірить, що демократія лишалася б на троні, якби у світі панували Сталін чи Гітлер або принаймні їхні режими?
Абсурдні звички нав’язувати свою справедливість та правоту в ході історії привели б до призвичаєння і прийняття людьми гнітючого повчання: мовляв, богам угодна тиранія, і саме цей лад потрібен нашому недієздатному виду.
Нагадаємо, раніше у рубриці Книжка від Зірки телеведуча Яніна Соколова розповіла про книгу Бориса Джонсона, яку він написав про свого попередника часів Другої світової — Вінстона Черчилля.