Що б такого почитати? Напевно, зараз чимало з нас ставлять собі це питання.
Нам варто визнати, що це ефективний спосіб втекти від реальності, зануритись в інший світ, спогади чи нові виміри свідомості, краще зрозуміти нас самих і все, що з нами відбувається. Це терапія, ліки, що затягують рани…
Тут ліпше за все стануть тобі в пригоді рекомендації ведучого Свободи слова і марафону Єдині новини від ICTV Вадима Карп’яка. Він як член журі Книги року BBC порадив ТОП-3 найкращі літературні твори-переможці цієї премії.
Історія про справжнє українське село зі своїми традиціями, таким рідним суржиком і без заїжджених штампів… До моменту, коли з’явився Інтернет і соцмережі.
Більш того, літкритики характеризують твір як “новий рівень легалізації суржику”. Проте, як зазначила у своєму огляді Тетяна Трофименко, саме тим, “хто ненавидить суржик і матюки”, ліпше залишитись осторонь. Але вибір за тобою.
Прокляття, дрімавше в дощатому сарайчику, вирвалось на свободу. Ревучи мотором воно пронесеться по життю тих, хто не встояв перед спокусою, ламаючи й змінюючи їх долі.
Набираючи швидкість, пролетить крізь друзки пляшок, які із хрускотом б’ються на асфальті сільських дискотек, гучну музику, крики та п’яну різанину.
Воно загляне в похмурі кабінети райвідділів і розкриє секрети першого кохання. Прокляття безжальне до всіх, хто встане на його шляху.
Завиваючи, як скажений вітер, воно розірве місяці й роки, поки не буде зруйновано… А чи буде? — так презентує книгу сам автор.
Інтригує? Нумо читати!
Це серйозна книжка-рефлексія про наші 90-ті й дорослішання. У ній дуже добре перетинаються дитинство, війна і посттравматичний синдром. Фактично ті травми, які формують сучасне українське суспільство.
Це свого роду роман-виховання в тіні відразливого досвіду чужої війни, що раптом виявляється моральною і фізичною підготовкою до власної.
Запитанням “Хто ти такий?” пронизаний увесь роман. Воно звучить від ветерана, контуженого далекою війною, мучителя і наставника Фелікса. А адресоване малолітньому Тимофію — прототипом якого є сам автор.
Книжка автобіографічна. Артем Чех зізнається, що твір про нього самого. 50%, а може, й більше там чистої правди.
Ця книга — терапія з подолання посттравматичного синдрому як для читача, так і для автора. Вадим Карп’як навіть назвав її творця “доктором Чехом”.
У цій збірці есеїв ти знайдеш, перш за все, особливу концепцію: жіночі, чоловічі, а також колективні портрети українського суспільства на різних стадіях його сучасної історії.
Все це, ніби конспекти до майбутніх біографій тих знакових для українського народу постатей, незалежно від того, що ми проживаємо зараз і що ще чекатиме нас у майбутньому.
Ці постаті мають бути збережені в нашій оперативній пам’яті, — каже Забужко.
Усі нариси готують нас до найголовнішого “чорнобильського” есе Планета Полин, де Довженко, Тарковський і фон Трієр допомагають авторці освоювати, вже у 21 столітті, “дискурс нового жаху” і навчають, як це — спокійно осмислювати апокаліпсис.
Зачіпає в цьому есе дуже приватний спогад власне самої Забужко: про знелюднений Київ 1986-го, нереально сяйливе небо і те, як пролітає чорнобильський “сніг” і одразу тане на її білому пальті.
Готуйся до того, що книга залишить після себе особливий посмак.
Українська література — зовсім не сільська та не страждальницька, як її часто малюють. Можемо тобі це довести! Читай найкращі книги сучасних українських авторів.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!