Постмодерністська казка від Ґрети Ґервіґ: рецензія на стрічку Барбі

Цього тижня в український прокат виходить довгоочікуваний фільм Ґрети Ґервіґ Барбі з Марго Роббі та Раяном Гослінгом в головних ролях. Кінокритик Кирило Пищиков вже встиг подивитись фільм і вважає, що це насправді набагато складніше кіно, ніж може здатись на перший погляд.

Фільм відкривається з омажу до культової стрічки Стенлі Кубрика Космічна Одисея 2001, але замість чорного моноліту ми бачимо велетенську Барбі (Марго Роббі), а навколо неї купкуються не мавпи, а маленькі дівчатка з ляльками.

Уже з цієї сцени, що була в одному з тизерів, стає зрозуміло, наскільки великими є амбіції Ґрети Ґервіґ. Проте далі глядача переносять в казковий Барбіленд, де Барбі кожен день проживає свій найкращий день. Сам Барбіленд представ як феміністська утопія, де всім керують жінки.

Проте одного дня героїня Марго Роббі раптом починає думати про смерть, а ідеальний день перетворюється у звичайний. Щоб повернути своє ідеальне життя, Барбі вирушає у світ реальний, щоб знайти дівчинку, яка нею грається, адже між ними існує зв’язок. Проте на хвіст героїні Роббі падає Кен (Раян Гослінг), а подорож в реальний світ призведе до несподіваних наслідків.

У часи, коли Голлівуд застряг в нескінченних сиквелах/рімейках/перезапусках, Барбі дійсно відчувається ковтком свіжого повітря, хоча фільм також опирається на інтелектуальну власність та спадщину найвідомішої ляльки в історії, проте Ґреті Ґервіг вдалось підійти до цього фільму з надзвичайною креативністю та любов’ю.

Так, багато в чому стрічку все ще можна вважати типовим продуктом капіталізму та однією величезною рекламою.

Проте американська режисерка все ж не просто просуває образ ляльки Барбі, але й значною мірою його переосмислює.

Так фільм показує негативні наслідки продажу ляльки такі як нереалістичні стандарти краси чи показовий консюмеризм, але також говорить про вплив Барбі в контексті репрезентації жінок, адже саме ці ляльки показували жінок в різноманітних ролях від Барбі-лікарки до Барбі-президентки.

Єдине, що слід відзначити — присутність корпорації Mattel в сюжеті стрічки є досить суперечливою. З однієї сторони, фільм непогано іронізує над корпоративною історією, з іншої — ця іронія аж занадто солодка та компліментарна, тому повірити у “велику місію” корпорації Mattel досить складно, та і взагалі її присутність в сюжеті наче є зайвою.

Мабуть, Ґрета Ґервіґ, її чоловік та співавтор сценарію Ноа Баумбах це теж розуміли, і включили цю корпоративну історію мінімально. Натомість креативне подружжя сфокусувало сюжет навколо протистояння ілюзорного та реального світів. При чому можна знайти багато прочитань з цього сюжету.

Фото: IMDb

Наприклад, Барбі — це досить чітка історія про дорослішання, і не дарма внутрішній конфлікт героїні Марго Роббі починається саме з моменту, коли вона починає думати про смерть.

Цей момент є символічним, адже саме думки про смерть є ознакою кінця дитинства, коли кожен день сприймається як ідеальний, і навіть якщо якісь проблеми виникають, наступного дня вони забудуться. Але думки про смерть змушують Барбі прокинутись та відчути екзистенційний жах, а після цього кожен день уже ніколи не може бути ідеальним.

Це також яскраво підкреслено в другорядній сюжетній лінії матері Петунії (Америка Феррера) та доньки Саші (Аріана Грінблатт) в реальному світі, де мати згадує щасливі моменти з донькою, коли вони грались з Барбі, проте наразі звичайна жінка вже не може зануритись у світ фантазій, натомість фантазує про більш реалістичну версію ляльки: Барбі з целюлітом; Барбі, що думає про смерть; Барбі в депресії тощо.

Читати на тему

Від Барбі до Місія нездійсненна! Найочікуваніші кінопрем’єри липня, які варті твоїх вільних годин

Розповідаємо, які фільми вийдуть на екрани у липні 2023 року.

Окрім цього, Барбі — це, звісно, що й потужне феміністське висловлювання. Тут Ґрета Ґервіґ дає собі волю і досить креативно висміює патріархальні установки. Чого лишень варта сцена, де Петунія видає здоровенний монолог парадоксів, з якими жінки стикаються в реальному житті, який породжує когнітивний дисонанс у всіх Барбі та стає важливим рушієм сюжету.

Не настільки важливою з точки зору посилу, але важливою для гумору стає роль Кена — не хочеться спойлерити, що саме відбувається з героєм Гослінга, проте це дійсно смішна сюжетна арка, що в фіналі навіть набуває трагічних нот.

Фото: IMDb

Ну і, звісно ж, протистояння ілюзорного та реального світів є ключовим, причому саме в ньому Ґервіґ не дає однозначної оцінки. Чи настільки вже ідеальний Барбіленд? Чи це просто черговий різновид Матриці, утопічне місце, яке насправді ніяк не готує дівчат до реального життя — така собі інфантильна бульбашка, вихід з якої причиняє безліч травм.

Чи навпаки Барбіленд — це та утопія, до якої треба рухатись, адже в реальності домінування чоловіків породжує не менш химерний і жорстокий світ. Здається, що правда десь посередині, але фільм так чи інакше не схиляється повністю на якусь сторону.

Попри всі контексти та можливості для трактування, Барбі — це ще і по-справжньому постмодерністське кіно, адже переплітає в собі безліч різноманітних сюжетів та жанрів: Чарівник Країни Оз, вищезгадана Матриця, мюзикли, дорослішання, сепарація, пошук себе та багато іншого.

Завдяки цьому стрічка Ґервіґ стає чудовим кіно для багаторазового перегляду, бо з першого разу вловити всі відсилання та жарти досить складно.  

Проте це все ще не ідеальне кіно. Попри досить простий сюжет, Ґрета Ґервіґ підіймає багато морально-етичних питань: і про патріархат, і про дорослішання, і про пошук себе, і про залежність, і про інфантильність, і про корпоративну жадобу. На жаль, така кількість питань і моральних висновків перевантажують фільм. Барбі б точно виграла, якби Ґервіґ зосередилась на двох-трьох темах замість того, щоб охопити все.

Але чи це руйнує стрічку? Зовсім ні. Барбі — все ще чудове літнє кіно з купою жартів, хорошими музичними номерами, неперевершеною Марго Роббі та смішним Раяном Гослінгом. І попри купу сенсів, які закладені в цей фільм, насправді ним можна насолодитись навіть, якщо повністю вимкнути голову. Але краще все ж не вимикати.

Фото: IMDb

Якщо ж ти шукаєш, що б ще глянути ввечері для того, щоб відпочити, пропонуємо тобі ТОП-10 фільмів, що надихають та мотивують.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!