Актор серіалу Зв’язок на Новому каналі Віктор Андрієнко розповів, чому вирішив працювати для дитячої аудиторії.
Чоловік переконаний, що для дітей потрібно знімати фільми, які даватимуть віру в майбутнє і мету в житті. Тому він вирішив створювати кіно для маленьких глядачів і їздити з прем’єрами до них.
На думку Андрієнка, нині для дітей мало що робиться. Це й стало поштовхом для чоловіка і той вирішив, що буде створювати проекти для малечі. Спочатку він зняв дитячий художній фільм Іван Сила.
Потім світ побачив мультфільм Микита Кожум’яка, у якому Віктор Андрієнко займався постановкою анімаційних сцен та озвучив друга головного героя Едді. Згодом вийшов ще один мультфільм, в якому Андрієнко був у ролі продюсера – Цар Плаксій і Лоскотон.
– Пригадую, як ми з Василем Вірастюком показували кіно трьом тисячам дітей з інтернатів Львівської області. Вони взагалі такого не бачили.
Також актор розповів як вони поїхали в інтернати для дітей з фізичними порушеннями.
Малеча у кріслах колісних, на милицях, немає ліфта, дітки кидають ці візки й повзуть на третій поверх, щоб подивитися фільм. Подумайте, це в ХХІ столітті!
— Тому треба їхати до таких малих і показувати їм кіно, — переконаний артист.
– Усі, і діти також, хочуть відпочити від війни, яку вони й в онлайні бачать, – зазначив зірка “Зв’язку”.
Та додав, що, на його думку, треба робити добрі фільми, які не лише сприятимуть психологічній реабілітації, а надихатимуть, даватимуть віру в майбутнє і мету в житті.
– Ба більше, діти співпереживають героям і бачать себе на їхньому місці.
Тому ті, хто пише дитячі книжки, знімає дитячі фільми, робить дитячі мультфільми мають бути своєрідними духовними “мікрохірургами” − на них дуже велика відповідальність.
Але якщо діти через 15 хвилин після початку фільму вже їдять попкорн і балакають із друзями, то вважай, що ти втратив увагу молодого глядача.
Актор розповів, що вони зі співавторкою Оленою Шульгою писали так, як відчували. Андрієнко наголосив, що якщо хочете дізнатися, що думає дитина — треба спуститися до її рівня, опуститися на коліна і поговорити з нею, як із дорослою особою.
– Особливо згадую спілкування з дітьми в інтернаті для незрячих. З такими дітлахами не треба стояти на сцені та щось розповідати. Треба йти в зал, щоб вони поклали руки на твоє обличчя, плечі. Тоді малі мені казали: “Дядю Вітю, дякуємо, що допомогли вас побачити”.
Коли вони торкаються шрифту Брайля, то завжди говорять: “Ми читаємо книжки”. Ви не уявляєте, як зворушливо, коли дитина в захваті читає руками нашу книжку “Легенди Чарівнолісся”.
У цей момент думаю, що досягнув цілі. Заради цього є сенс жити!
А прем’єру серіалу Зв’язок чекай вже цієї осені на Новому каналі!
Раніше ми розповідали тобі, як перевести дитину в інший садочок.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.