Усе нове — це добре забуте старе. Хелловін вважається новим святом в Україні, та насправді його коріння сягає першого сторіччя нашої ери, а батьківщина — далеко від Америки. Та й відомим це свято було на наших теренах за назвою Велесова ніч.
Чому ж для України свято всіх святих, чи, скоріше, свято всіх мертвих, не є новим віянням Заходу? А також як релігія змусила нас забути про вірування та обряди язичницьких предків — читай далі усе про Велесову ніч та Хелловін.
Від Ірландії до України: як кочував язичницький Хелловін
Пращуром Хелловіну вважають кельтське свято Самайн, яке походить від традицій древніх кельтів Ірландії та Шотландії.
Це свято одночасно знаменувало закінчення збирання врожаю та перехід до нового сільськогосподарського року, а також день вшанування мертвих.
Не менш стародавнім є язичницьке свято під назвою Велесова ніч, яке цілком можна назвати слов’янським аналогом Самайну.
Цікаво, що Самайн, Велесову ніч та Гелловін святкують одночасно, у ніч з 31 жовтня на 1 листопада.
Містика Велесової ночі та Самайну
Усі язичники відводили особливе місце вищим силам, богам та духам пращурів, наділяючи їх силою впливати на світ живих. Однак між кельтськими та слов’янськими культурами є певні відмінності у ставленні до духів.
Найбільш яскрава відмінність у богах. Самайн був князем смерті. У день 31 жовтня до нього в полон потрапляв бог сонця, і для кельтів наставали темні часи.
Наступну чверть року земля переставала належати людині, а господарями на ній ставали духи. Саме тому весь урожай, який не встигли зібрати до вечора, залишали на городах, адже тепер він належав духам.
Цього дня навіть перевдягали своїх дітей у різну нечисть, щоби злі духи заплуталися та не викрали малечу. Звідси й походить сучасна традиція переодягатися в нечисть.
За іншою легендою, таким способом намагалися задобрити Самайна, щоб він дозволив душам відвідати свої домівки.
У слов’янському язичництві все інакше, та водночас подібно. Велес був богом мистецтва, музики, поезії, краси, таланту, щастя та любові, а також опікуном усього живого.
Слов’яни вважали, що саме він навчив людей співіснувати з природою: обробляти землю, вирощувати зерно, пасти худобу та брати молоко.
Велесова ніч: обряди, ворожіння та традиції
У Велесову ніч слов’яни вшановували духів землі, неба та предків. Робили це подібно до кельтів, влаштовуючи трапезу на їхню честь, на якій згадували все хороше, що за життя зробили їхні предки.
Обидві культури вірили, що у цей день завіса поміж світами стає тонкою і злі духи потойбіччя разом з предками можуть потрапити до нашого світу.
Вважалося, що у Велесову ніч духи повертаються до своїх нащадків, щоб принести їм уроки й благословити весь рід. Тому слов’яни ворожили у цю ніч та особливу увагу звертали на прикмети.
Велесова ніч: прикмети
Відомо, що існувала досить дивна прикмета: якщо побачиш цієї ночі померлого родича уві сні — значить це добрий знак. І це попри те, що в будь-який інший день року ця подія мала б протилежну конотацію.
Також у Велесову ніч не вважалось поганим знаком зустріти чорну кішку. Більше побоювались побачити чорну собаку, адже це означало, що в родини з’явиться ворог. Білий песик — знаменував появу друга.
Поганим знаком вважався й візит незнайомця цієї містичної ночі — після цього в наступному році означало чекати смерті в родині. Позичати гроші в цей день теж не радили, аби не приректи свою сім’ю на злидні.
Різні назви, однакові традиції
Їхні боги носили різні імена, однак традиції та обряди святкування дня всіх мертвих були парадоксально подібними. А частину з них успадкувало й сучасне свято.
“Солодощі чи смерть?” — саме так мають сказати дітлахи, які стукають на Хелловінську ніч до сусідів. В епоху язичництва дітвора не ходила по цукерки, але мала не менш цікаву розвагу.
Кельти запалювали багаття у найвищій точці біля дому, а коли згасала його остання іскра, ставали у коло та кричали: “Стрижена чорна свиня, хапай останнього!“
Це гасло присвячували древній валійській богині Керрідвен, яка в цей період року переймає на себе роль Старої Смерті. Тотемною твариною богині була свиня, тож оклик слугував оберегом.
У культурі слов’янських язичників теж є такий ритуал. Вони стрибали через вогнище та навіть босоніж ходили по розпеченому вугіллю, щоб очистити душі й тіла від злих сил.
Також в обох традиціях було заведено залишати свічку на підвіконні, щоб душі померлих знайшли шлях до будинку.
Язичники тих часів вірили, що у ніч з 31 жовтня на 1 листопада можна отримати відповідь на складне питання, у цьому мали допомогти предки. Їм ставили питання на папірці, а відповідь мала прийти уві сні.
А щоб наступний рік був сповнений достатку, люди збирали всі дрібні гроші в гаманці й роздавали їх бідним, промовляючи спеціальні слова.
Закінчилась епоха язичництва, але не його традиції
Якщо не можеш перемогти — адаптуй. Саме так спрацювало у випадку язичницьких свят Самайну та Велесової ночі.
З приходом релігії ставлення до смерті кардинально змінилося. Відтоді потойбічний світ не можна було вшановувати, його треба було боятися.
Однак люди, які поколіннями звикли прославляти мертвих, не могли швидко звикнути та адаптуватися до нових порядків.
Тому Папа Римський Григорій ІІІ перейменував свято всіх мертвих на день усіх Святих. Саме так зародився сучасний Хелловін.
Можна вважати, що це своєрідний компроміс із католицькою церквою, адже всі традиції, звичаї та символіка мають язичницьке коріння, тільки назва тепер інша.
Хелловін у християнстві Київської Русі
Адаптований компроміс під назвою Хелловін виник не так уже й давно. Що ж тоді робили у Київській Русі після її хрещення?
- 31 жовтня християни запровадили день євангеліста Луки, який був одним із 70 учнів Христа та став першим істориком християнської віри.
На Слобожанщині у день Луки поминали предків і готувалися до цього, як до важливого свята. До церкви несли хліб, яйця, мед, бублики, а після цього влаштовували урочисті гостини вдома, на які запрошували родичів, сусідів, знайомих.
Подібно до традицій Велесової ночі та Самайну, господарі обдаровували жебраків, немічних, калік та уникали важких робіт.
- Альтернативою вшанування мертвих у християнстві також був Навій день. Назва цього свята походить від старослов’янського слова “навь”, яке перекладається, як покійний, мертвий.
Відмінність із Велесовою ніччю була лише в тому, що цей день відзначали навесні, а також мертвих більше не запрошували до столу. Слов’яни відвідували могили, покладаючи до них їжу.
У сучасному світі цей день зберігся під назвою Гробки. Однак сакральність, містицизм та обрядовість язичництва розмилися. Тепер духи предків не мають стільки сили. Хелловін же перетворився на свято розважального характеру.
А ще читай, як вирізати гарбуз на Хелловін.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!