За тисячі років на цій планеті люди, здається, змогли приборкати навіть найбільш диких тварин. У всьому світі в цирках ще донедавна можна було побачити, як сам цар звірів — лев — грається м’ячиком, скаче через кільце та виконує різні накази.
За всі ці роки люди також зуміли приписати тваринам магічні властивості, нібито вони можуть зцілювати усілякі хвороби. Так з’являються терапії з різними тваринами. Однією з популярних та дорогих “оздоровчих процедур” є дельфінотерапія.
Власники дельфінаріїв у всьому світі не лише влаштовують шоу з тваринами, а й пускають до них людей, щоб вони поплавали разом. Але дельфінотерапія не приносить користі ні людям, ні тваринам. Ба більше! Часто дельфіни не виживають у неволі. А якщо все ж пощастило вижити, то їхнє життя сповнене щоденних прийомів ліків, перебування у замкнутому просторі та виснажливих тренувань.
Український зоолог, фахівець з морських ссавців, співробітник Інституту зоології НАН України Павло Гольдін розповів Вікнам, як дельфінарії впливають на стан та життя дельфінів, чим це їм зашкоджує та чому не варто займатися дельфінотерапією.
Зоолог зазначає, що не всі види дельфінів утримують у неволі, адже не всі з них виживають. Тому невипадково багато з них можна побачити лише у дикій природі.
Наприклад, один з чорноморських видів — дельфін-білобочка — зазвичай не виживає у дельфінаріях.
Це один із найбільш рухомих видів, здатен розвивати найбільшу швидкість та пересуватися на найбільші відстані. Тому в Україні в жодному дельфінарії немає цього виду. У таких закладах ми можемо бачити дельфінів-афалін.
Павло зазначає, що лише в одній причорноморській країні у дельфінарії жили білобочки — у місті Констанці в Румунії. Там розробили спеціальну програму, яка давала змогу їх утримувати.
— Ті тварини, які можуть хоч якось прижитися у неволі, почуваються по-різному. Усе залежить від умов дельфінарію. Є такі, де більш гуманні умови для тварин. Деякі з них називають квазідельфінарії — це огороджені великі природні акваторії.
Наприклад, такий є у Франції на Лазурному березі, інший — Дельфінячий риф у Червоному морі в Ізраїлі. Там огороджена велика акваторія — кілька квадратних кілометрів. Дельфіни можуть почуватися краще, — каже Павло Гольдін.
Ілюстративне фото: Unsplash
Павло розповідає про квазідельфінарій в Ізраїлі. Він був створений для тварин, які потрапили у біду. Дельфіни мешкали у дельфінарії в Грузії у 1991 році, коли там почалася війна. Їх перевезли у Хорватію до Дубровника, але у 1992 році там теж розпочалася війна. Тому їх забрав ізраїльський філантроп, який побудував такий квазідельфінарій.
— Дельфіни можуть довго прожити, якщо в дельфінарії є належні умови. Утім, їх створити дуже складно. Наприклад, треба тропічний чи субтропічний клімат.
В Україні, наприклад в Одеській чи Миколаївській області, температура води взимку +2 °С. Дельфіни в таких умовах не виживуть. Хворітимуть на пневмонію та загинуть, — пояснює експерт.
Через кліматичні умови та інші фактори в Україні немає квазідельфінаріїв, є звичайні або так звані цирки. Дельфінарії-цирки — надувні конструкції, маленькі басейни, у яких дельфінів тимчасово перетримують протягом літа. На зиму забирають в інші споруди з постійними басейнами.
Такі “цирки” можна було спостерігати у курортних містах біля моря. Зараз під час повномасштабного вторгнення, ймовірно, вони не працюють. Утім, навіть квазідельфінарії експерт не називає розв’язанням проблеми.
Це свого роду крихкий компроміс, коли нема змоги повернути тварину в природу, бо вона перебуває далеко від рідного моря, — говорить він.
Також згадує, що навіть з Дельфінячого рифа кілька тварин повернули у Чорне море. Це була спеціальна акція, яку ретельно готували.
Взагалі походи до дельфінарію зоолог порівнює з відвідуванням людей у в’язниці. Ніхто ж не ходить подивитися, як ув’язнені грають у відведений час у м’яч.
— Дельфінів тримають у маленьких тісних басейнах, де немає вільного простору, належної вентиляції, обміну води та кисню. Через це вода зацвітає. Тим паче, що дельфіни справляють потребу в ці самі басейни. Вода потім перетворюється на невідомо що — якийсь бактеріальний коктейль. Її змінюють, але все одно, коли немає повноцінного цілодобового водообміну, цього не достатньо, навіть якщо це робити через день, — каже Павло.
Так само хлорування води не є прийнятним, оскільки сполуки хлору є токсичними та подразливими речовинами, які завдають травм дельфінам.
Зоолог зазначає, що санітарні умови, в яких у наших дельфінаріях утримують дельфінів, далекі від ідеальних. Особливо це стосується літніх та пересувних, які мали б бути заборонені ще давно, бо це відверте жорстоке поводження з тваринами.
Також він акцентує на тому, що дельфіни можуть дихати забрудненим повітрям. Адже під час фаєр-шоу факели виділяють дим та чад. Також на стан дельфіна впливає контакт з людьми: плавання, фотографування, дельфінотерапія.
— Часто перед такими діями людина не приймає душ. Наприклад, до плавання з дельфінами можуть пустити відвідувача з пляжу. Від такого ніхто не стає здоровішим: ні людина, ні тварина. Якщо людина купатиметься в басейні, в якому перед нею були інші люди та дельфін справляв потребу, це не добре. Для дельфіна теж.
Тварини також хворіють на бактеріальні хвороби. Їх постійно годують антибіотиками, щоб покращити стан. Це призводить до захворювань внутрішніх органів, наприклад печінки чи нирок.
Їм також дають багато гепатопротекторів, що не працює у довготривалій перспективі. Тому стан здоров’я дельфінів крихкий. Якщо щось піде не так, усе закінчиться фатально, — веде далі зоолог.
Крім цього, поширена думка, що дельфіни можуть оглушити себе у басейнах, адже ультразвук відбивається від стін. Проте Павло каже, що надійних доказів цьому немає.
Експерт розповідає, що дельфінів годують замороженою рубленою рибою, бо це антигельмінтний захід. Риба, яку продають, уражена гельмінтами. Щоб запобігти гельмінтозу, її обробляють у певний спосіб.
— Я не можу сказати, наскільки це ефективно, бо гельмінти насправді виживають за низької температури. Працівники дельфінаріїв кажуть, що це працює. Я не маю доказів того чи іншого.
Зрозуміло, що правильно було б не утримувати дельфіна в неволі. Якщо це вже роблять, то краще, щоб це було у якійсь природній для нього акваторії і він мав змогу харчуватися живою рибою, — веде далі експерт.
— Можна сказати напевно, що змінюється соціальна структура групи дельфінів у неволі. У деяких закладах часом тримають навіть одного дельфіна. Не в Україні, але я чув про такі випадки. Це призводить до глибинних розладів поведінки. Тому зазвичай дельфінів тримають групою, щонайменше двоє.
Часто у дельфінаріях живуть четверо дельфінів, інколи навіть вісім чи десять. Тоді, звичайно, формується група зі своїми соціальними стосунками, які сильно відрізняються від природних.
Усі дельфіни замкнуті у маленькому просторі, змушені між собою спілкуватися, не можуть обрати собі партнера для цього.
Наприклад, дельфіни-афаліни, яких утримують у дельфінаріях, утворюють складні соціальні стосунки: парні, групові, короткотривалі, довготривалі. А у дельфінаріях немає такої змоги. Соціальні стосунки викривляються, це може призводити до агресії, тварини б’ються між собою або навпаки уникають один одного, — розповідає експерт.
Павло також зазначає, що будь-які обставини неволі призводять до зміни поведінки: шоу, дресирування, замкнутий простір, стосунки з іншими тваринами чи з працівниками дельфінаріїв. Відомі навіть випадки, коли під час шоу дельфін вкусив дитину за руку та завдав їй серйозної травми. А що трапляється між шоу, коли публіка не бачить, важко навіть уявити.
Зоолог стверджує, що дельфіни можуть народитися у дельфінарії, але більшість із них не виживає. З високою імовірністю вони загинуть за кілька тижнів чи місяців. Утім, трапляється, що тварини народжуються в неволі й проживають там усе життя. Але експерт каже, що немає відомих випадків народження другого покоління у дельфінарії.
— Тобто дельфіни, що народилися у дельфінарії, не можуть дати потомство. У них щось відбувається з інстинктами.
Спарюються у дельфінаріях лише ті дельфіни, яких забрали з волі, — розповідає він.
Також Павло додає: що молодша тварина, яка потрапляє в дельфінарій, то швидше вона адаптується до умов. Часто дельфіни, яких забирають у неволю в дорослому віці, не піддаються дресируванню, їх використовують лише для так званої дельфінотерапії.
Павло Гольдін каже, що науковці дискутують щодо цього питання. Загальновідомо, що чим менше часу дельфін провів у неволі, тим легше його випустити. Є відомі випадки, коли випускали дельфінів, які кілька років провели у дельфінарії, в море. Проте цьому передувала підготовка.
Дельфінів треба готувати до випуску, це має тривати щонайменше два місяці.
Їх переводять на самостійне харчування живою рибою, надають простір для плавання, вакцинують. Можуть поставити сателітну мітку, щоб була змога відстежувати переміщення.
Цей період підготовки потрібен для того, щоб переконатися, що тварина зуміє самостійно харчуватися та пересуватися. Коли вона досягає в цьому успіхів, можна її випускати, — пояснює зоолог.
Також він згадав про не надто вдалі випадки випускання дельфінів у море. Так нещодавно у Севастополі в Криму власник дельфінарію скинув у море чотирьох дельфінів. Одна з самок дельфіна провела у неволі 20 років. Тварини протягом дня вийшли з прибережної акваторії, їхня доля невідома.
Можливо, такі випадки бувають успішними, але це не можна відстежити, — каже він.
Павло Гольдін зазначає: було науково доведено за допомогою порівняльних методів, що дельфінотерапія як психічна чи фізична реабілітація не має жодних переваг над класичними методами відвідування психолога.
— Немає жодного покращення результатів. Ба більше! Якщо людині пропонували працювати з іграшкою дельфіна (моделлю тварини), це працювало краще, ніж із живою твариною.
Навіть іпотерапія з конями дає кращі результати, ніж з дельфінами. Але якщо копнути глибше, то виявимо, що реабілітація з велотренажером дає кращі результати, ніж з конем.
Дельфіну приписують якісь напівмагічні особливості, ніби він лікує ультразвуком. Це не так. Ультразвук дельфіна нікого не лікує.
Це може бути окозамилювання та тиск шахраїв на людину та її рідних. Особливо боляче спостерігати, як батьки хворих дітей віддають великі кошти на короткотривалі сеанси дельфінотерапії, які фактично не допомагають. Хтось порівняє це з шахрайською схемою, — наголошує він.
Від війни в Україні страждають тварини як у водоймах, так і на суші. На щастя, в Україні є багато небайдужих людей, які допомагають притулкам та піклуються про тварин. Деякі з них навіть вивозять чотирилапих з небезпечних зон. Раніше ми розповідали історію Ольги Білозір, яка рятувала собак з деокупованих територій.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!