Це — не наша культура! Радянські стереотипи, яких варто позбутися у новому українському суспільстві

Українське суспільство нині як ніколи готове до змін. До того ж саме на підґрунті війни й повного переосмислення наших цінностей та справжньої культури, громадяни нескореної країни починають все частіше думати: а чи не продовжуємо ми традиції “руского міра” власними звичками?

Звісно, абсолютно нелегко викинути з життя звички, які вже встигли ознаменуватися традиціями: бо так робили наші батьки, і їхні батьки, і ще покоління перед ними.

Проте ми вважаємо, що реформи українського суспільства мають починатися вже зараз. І перший крок до нового життя — усвідомлення стереотипів, які псують наше життя протягом десятків років.

Ми зібрали найпоширеніші думки та звички, що вкоренилися в українському суспільстві за часів СРСР та пропонуємо тобі пройти невеличкий тест, аби ти міг/могла зрозуміти, яких помилок припускаєшся.

Жити так, як всі

Ця тема наскільки широка, що її ми можемо розділити на ще кілька пунктів. Основний з них — надавати зайвої ваги думкам людей навколо.

Чи знайомо тобі чути від рідних фразу: “А що скажуть люди?”. Дратує? Авжеж.

Насправді варто усвідомити, що людям навколо абсолютно байдуже на колір твого волосся, твою орієнтацію чи вподобання у професіях.

І не варто самому/самій вдаватися до таких пліткувань, адже кожна людина — унікальна, її мрії та бажання теж. Тож судити має право лише суд та його працівники — того, хто скоїв/скоїла злочин. 

А нам варто позбуватися страху перед іншими та діяти так, як відчуває серце! Бо життя — одне.

Поради, яких ніхто не просив

Під руку зі страхом осуду йде ще одна жахлива звичка — давати поради, коли тебе про них не просили. Це ж стосується нав’язливої допомоги, яку часто прикривають любов’ю чи піклуванням. 

Насправді це не означає, що варто відмовитися від допомоги один одному. Зовсім навпаки: треба поважати особисті кордони іншої людини, її вибір та досвід. 

Ніхто не боятиметься просити поради, якщо буде впевнений, що не зустріне осуд чи агресивні коментарі стосовно тієї чи іншої ситуації.

Домашні та “парадні” речі

Звичка ходити вдома аби як та готуватися до виходу на вулицю — це те, що залишив нам Радянський Союз. 

Піклуватися та доглядати за собою потрібно будь-де та будь-коли. Адже подобатися собі варто не раз на тиждень, а щоденно, коли проходиш повз домашнє дзеркало.

Відкладати все найкраще

Це ж стосується й скатерок, сервізів, бокалів для особливого дня.

Не варто чекати гостей чи Різдва, аби порадувати себе красивими речами навколо: одягай красивий одяг будь-коли, снідай з цікавого посуду 365 днів на рік та купуй щось для інтер’єру без особливої на те причини.

(Не) викидай!

Якщо у твоїй пам’яті зринули горезвісні рибки із сервізів, які є ледь не в кожної родини — цей пункт для тебе. 

Викидати зламані, зіпсовані, непотрібні речі — нормальна та правильна практика. А ось нагромаджувати весь непотріб у шафах чи на балконі з думкою “може ще згодиться” — погана звичка. 

Не варто сподіватися на прихід чогось нового у твоє життя, коли на полицях запилено спочивають старі речі.

Абсолютна недовіра

Нікому нічого не довіряти, говорити тихо — бо у стін є вуха, шукати теорії змов, бо влада приховує правду: все це породила радянська влада, яка й справді не давала підстав для довіри. 

Та часи змінилися. Влада не приховує реальної картини на війні, сусіди більше не стоять зі склянками біля стін, а друзі не закладуть тебе в обмін на цигарки. 

Тож варто відкриватися цьому світу та вчитися довіряти. 

Гендерні стереотипи

Чоловіки не плачуть, а жінки носять спідниці та сукні? Ні, будь-яка людина, незалежно від її статі та гендеру, відчуває позитивні та негативні емоції та може на них реагувати не лише гнівом, а й слізьми. 

Не всі жінки люблять підбори та сукні, а їхня відсутність у гардеробі також не свідчить про бі- чи гомосексуальність. Адже одяг — це про комфорт, зручність та самовираження. 

Гендерні ролі у сучасному світі також не мають чіткого поділу. Інколи жінкам вдається краще та більше заробляти, аніж їхнім партнерам-чоловікам. Натомість чоловіки люблять та — уяви собі — смачніше готують за дружин. 

Така ж ситуація і з вихованням дітей. 

Читати на тему

Інь та Ян: як гендерні стереотипи впливають на стосунки у парі

Патріархат досі диктує правила поведінки в стосунках. Чоловік — сильний, успішний і обов’язково “альфа-самець”.

Відмовлятися від допомоги

Багато сімей досі не дозволяють собі користуватися послугами нянь, кухарів, клінінгу — просто тому, що так заведено: жінка має все робити самотужки.

Ні, жінка не має все робити самотужки, так само як і чоловік. Адже здоров’я та сімейні стосунки важливіші за виконання усіх справ одноосібно. 

Сімейні цінності

Насправді інколи стереотипи, які засіли в наших головах, перетворюють справді сімейні цінності на аплікацію щасливого життя. 

Наприклад, думка, що дитина повинна жити у повноцінній сім’ї, де батьки лаються, зраджують, але залишаються жити разом. 

Варто усвідомити: дитина зможе бути щасливою поряд із щасливими батьками. Це не передбачає обов’язкове спільне проживання двох дорослих людей.

Не “виносити сміття з дому”

Сімейне насилля — це не тема табу. Ні жінка, ні чоловік, не повинні залишатися в аб’юзивних стосунках. 

Поради старшого покоління про терпіння жінок, жіночу мудрість — все це речі, які роками робили гірше тисячам сімей. 

Тож, якщо одного разу твій партнер повівся/повелася неприйнятно до тебе — такі стосунки варто припиняти.

Молоде материнство

Раніше вважалося, що найкращою мамою стане та жінка, яка народила досить рано. Й нині побутує думка, що вийти заміж та народити дітей варто до 25 років — бо потім буде надто пізно.

Та молоде покоління, яке зараз активно займається своїм психологічним здоров’ям, цікавиться психологією, зрозуміло: материнство повинно стати виваженим кроком, а не результатом натиску суспільства. 

Це ж стосується й того, що повноцінна сім’я — це коли є мама, тато та дитина. Насправді ж небажання мати дітей — цілком нормальне. І його потрібно поважати. 

Аборт — це право кожної

Тема абортів досі є дуже важкою для суспільства. І не лише нашого: у багатьох країнах світу аборти заборонили на законодавчому рівні. Та чи зменшило це їхню кількість? Ні. 

Й досі йдуть цілі дебати між прихильниками заборони на аборти та тими, хто відстоює просте жіноче право: моє тіло — моє діло. Це дуже етично-чутлива тема, але для жінки, яка завагітніла від ґвалтівника, аборт може бути єдиноправильним рішенням.

Статеве виховання

В СРСР сексу не було? Ні, не було лише статевого виховання. Попри заборону на аборти, кількість ранніх вагітностей була неймовірно високою. 

Й нині батькам важко почати з дитиною розмову про секс. Та це необхідно, аби убезпечити не лише від небажаної вагітності, а й від хвороб, розчарувань та страху. І краще, аби про такі інтимні речі з дітьми говорили саме батьки, бо довіра до світу починається саме з довіри до батьків.

Читати на тему

Незручно, але треба! Як і коли говорити з дитиною про статеве виховання

Чому потрібно говорити з дитиною про статеве виховання і як це правильно зробити.

Старість — це кінець життя?

Пенсія — це не лише час для забав з онуками. Після закінчення робочого періоду людина має повне право та можливість податися у подорожі, знайти нове захоплення, вивчати та займатися тим, що цікавило завжди. 

Інколи трапляються думки, що за СРСР жилося краще: пенсії вищі, держава все забезпечує. 

Та це — приклад, як існують тоталітарні держави. 

Держава не повинна забезпечувати громадян, адже пенсія — це пережитки радянщини. В Європі людина протягом всього життя накопичує кошти, аби забезпечити гарну старість. Це відбувається з допомогою рахунків у банках, куди ти сплачуєш вигідний для тебе відсоток свого заробітку протягом усього життя. 

Народна медицина

Народні методи — теплі та рідні багатьом з нас. Та треба розуміти, що популярними вони були в часи відсутності доказової медицини. До того ж такі процедури з настоянками чи оцтовими шкарпетками допомагали далеко не всім. 

Тож якщо твоє здоров’я погіршується — не зволікай та негайно звертайся до лікаря!

Свята

Столи, що вгинаються від страв, море алкоголю та російські фільми на телевізорі: все це — нав’язане нам, силою прищеплене, що викорінило етнічні українські традиції. 

Мова йде не лише про якесь олів’є, яке готували в СРСР з найдешевших, доступних для пролетарів продуктів. Це про те, як ген голоду передався нам через покоління. Адже готувати страви, які ще тиждень стоятимуть у холодильнику — це реакція людей на злочин голоду 1932-1933 років. 

Багато разів підкреслювалося вже й те, що Новий рік — це сакральне свято для Росії, яка викорінила традицію святкувати Різдво у часи СРСР. 

Традиційне та сакральне свято для українців — Різдво Христове, яке споконвіку святкувалося 25 грудня.

Новий рік — це легка вечірка після дійсно важливого святкування.

Щоб переконатися, що СРСР вийшов із твоїх звичок — пройди наш тест та ділися результатам з друзями!

Про історію святкування Різдва в Україні та чому ж виникла така плутанина із датами — ми розповідали тобі в іншому нашому матеріалі.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.