Ветеранка Руся Данілкіна розповіла, як не здаватися у житті

Руся Данілкіна — справжній приклад незламної української захисниці, адже в дуже юному віці стикнулась з чималою кількістю випробувань. Та попри все, зараз вона продовжує надихати своїм прикладом.

У 18 років Руслана пішла доброволицею на війну. Як операторка-зв’язкова передавала побратимам координати розташування окупантів аж до лютого 2023 року.

В один день її життя змінилось назавжди. Автівка, у якій їхала захисниця, потрапила під обстріл, тож Руслана ледь не загинула та втратила ногу.

Після цього захисниці довелось пройти п’ять складних операцій та протезування. Та попри ці виклики, які б не хотілось, аби взагалі хтось проживав, Руслана не лише не здається, але й прагне давати гідний приклад людям з подібними історіями. Тож під час зйомок шоу єПитання на Новому каналі ветеранка поділилась порадами, як після пережитої трагедії не втратити віру в себе та продовжувати жити далі.

На своєму досвіді, ще на початку лікування я зрозуміла для себе, що в мене є два шляхи: легший — закритися в собі від зовнішнього світу та здатися, або обрати складніший — спробувати жити.

Руся Данілкіна говорить, що розуміла — життя більше ніколи не буде таким, як раніше. Проте ухвалила рішення спробувати піти цим шляхом попри труднощі.

Руся Данілкіна: що допомогло не здаватися

Перша порада ветеранки стосується наповнення кожного дня власними сенсами й спробами навчитись нарешті розуміти власні бажання. Це допомагає почути саме свої потреби та вчасно їх задовільнити.

Коли ж це вдасться зробити, буде легше виконати наступу пораду — помічати приємні дрібниці та радіти їм.

Я навчилася дивитися на все під іншим кутом, з більшою вдячністю та захопленням.

Та разом з тим важливо усвідомити людині у складних життєвих обставинах, що вона не сама. Навіть якщо фізично немає поряд важливих для тебе людей, завжди знайдеться хтось, хто готовий тебе підтримати.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Н Е З Л А М Н А Руся???? (@rusya_danilkina)

Крім того, Руслана каже, що тому вона й розповідає свою історію — аби підтримати інших та показати їм, що вони не одні опинились у такій ситуації, тож з нею можна впоратись.

Мене мотивує те, що я можу надихати й бути корисною для інших. Мушу виходити на вулицю і жити власне життя, аби інші розуміли та бачили, що це можливо.

А коли ж поряд є близькі чи будь-хто пропонує свою підтримку, не варто відмовлятись від неї. Це не применшить твоєї цінності як особистості, як і ті складнощі, з якими довелось стикнутись, не можуть цього зробити.

Читати на тему