Всі питання щодо пологів вирішували в режимі онлайн: екс-учасниця Холостяка Ганна Бокоч про вагітність в умовах війни

Ганна Бокоч — блогерка, учасниця десятого сезону романтичного реаліті Холостяк на телеканалі СТБ.

Повномасштабна війна Росії в Україні застала Ганну в Ірпені, де дівчина мешкала зі своїм чоловіком та чекала на поповнення в родині. Ганна тоді була на п’ятому місяці вагітності, тож пара вирішила виїхати з рідного дому на Закарпаття до батьків чоловіка. А невдовзі в їхній будинок тричі влучили російські снаряди. Та, попри небезпеку, Ганна твердо вирішила народжувати в Україні. Іншого варіанту жінка для себе навіть не розглядала.

Про наслідки ворожих дій в Ірпені, медичне супроводження вагітності в режимі онлайн та довгоочікувану появу на світ донечки Софії — в інтерв’ю.

Ця історія — частина спільного проекту Вікон та СТБ до Дня матері. Він є присвятою незламним українським матусям, які під час повномасштабної війни народжують нових українців, щоб життя тривало. І стають щитом для своїх дітей. Більше читай у спецпроекті Мадонна. Життя триває.

Які у вас були перші емоції, коли дізнались про початок повномасштабного вторгнення?

— Ми з чоловіком знаходились в Ірпені. О 4:30 мені зателефонувала мама, яка живе під Васильківим, почала плакати та кричати в трубку, що я маю терміново виїжджати. Оскільки почалось повномасштабне вторгнення.

На той момент у них вже були прильоти — неподалік розташована військова база. Потім пам’ятаю гучні вибухи з боку Гостомеля.

Я тоді була на п’ятому місяці вагітності. Відчувала великий страх, особливо за життя майбутньої дитини. Не розуміла, що робити далі.

Було ухвалене рішення виїжджати з Ірпеня. О сьомій ранку вирушили в бік Закарпаття, до родини чоловіка. 

А коли ви дізнались про вагітність і як відреагували?

— Про вагітність я дізналась випадково, як, мабуть, і більшість жінок (сміється, — ред.). Але ми з чоловіком мріяли про дитину і хотіли цього. Тож новина стала для нас дуже приємною.

Чому все ж таки вирішили залишатись в Україні, а не виїздити за кордон?

— Я не розглядала варіанту виїзду за кордон, оскільки Україна — це мій дім. Тут сімейний бізнес, тут мої рідні. Тому вирішили продовжувати жити у рідній країні.

Складно було усвідомлювати, що місто, в якому ти спокійно жив, мріяв, кохав, будував плани, окуповане. Але ми вірили, що повернемось.

Читати на тему

Чоловік на фронті — це страшно! Ніколи до цього не звикну. Дружина Олега Сенцова Вероніка Вельч про найбільший виклик під час війни

Як це — чекати чоловіка з фронту, про партнерські пологи “онлайн” та довгоочікуване повернення в Україну — читай в інтерв’ю. 

Що підтримувало вас у цей період?

— Моя сім’я, а також родина чоловіка, яка жила з нами на Закарпатті.

Дехто з героїнь нашого проекту стикнувся з тим, що з початком вторгнення не було можливості навіть відвідати вчасно свого лікаря. А як у вашому випадку?

— Лікарня, де супроводжували вагітність, а також мій лікар — знаходились в Києві, а ми виїхали на Закарпаття. Тож цей момент ускладнив період вагітності.

Всі питання стосовно здоров’я вирішували в режимі онлайн. А де зробити планові УЗД, шукала вже на місці.

На щастя, коли я була на сьомому з половиною місяця вагітності, моя лікарка також переїхала з Києва в Івано-Франківськ, щоб мати змогу працювати та вести своїх пацієнток, які залишилися в Україні. Тоді я, нарешті, змогла спланувати візит до неї на особисті консультації.

Хоча й дорога до її кабінету забирала у мене близько чотирьох годин, але на всі 100 % я довіряла тільки їй.

Що було для вас найважчим за період вагітності? За що найбільше турбувалися?

— За здоров’я та життя моєї майбутньої дитини. Боялась нашкодити їй власними нервами. А з самою вагітністю проблем не було.

Було питання, де мені народжувати. Я дуже хотіла в Києві, але на той момент в столиці було досить небезпечно — постійні тривоги, висока ймовірність ракетних ударів. Всі мене відмовляли. Однак мені спокійніше було народжувати все ж там, вдома, ніж на Закарпатті.

Які знаходили способи, щоб заспокоїтися та підтримувати свій моральний стан?

— На Закарпатті я відчувала себе у відносній безпеці, тож вирішила сфокусуватись виключно на своїй вагітності.

Я не могла собі дозволити нервувати, оскільки це небезпечно для моєї майбутньої дитини. Тому обмежила читання новин та використання соцмереж в цілому.

Передивлялася найголовніше, а далі намагалася зосередитись на чомусь позитивному, дивилась різноманітні відео для майбутніх мам на YouTube-каналах, або обирала одяг для малечі. Адже від моїх нервів краще нікому б не стало. Проте я в жодному разі не забувала, що війна триває. Ми з сім’єю регулярно донатили на потреби ЗСУ та продовжуємо це робити зараз.

Після народження дитини вам стало емоційно легше чи складніше?

— Я зрозуміла, що легше було ходити вагітною, аніж бути вже мамою (усміхається, — ред.). Дитина забирає весь мій час. Вся моя увага сконцентрована зараз лише на донечці. Якби не допомога сім’ї та свекрухи, мені було б ще складніше. Дуже вдячна рідним за підтримку.

Коли в кінці осені розпочались масові ракетні удари та відключення світла, ми знову поїхали на Закарпаття, аби там перезимувати. На щастя, ми мали генератор та всі умови для життя, тож я була спокійна за дитину. А зараз ми у себе вдома, в Ірпені. Коли є повітряна загроза, збираємось разом у свекрухи — вона живе поряд з нами, на нижньому поверсі. Так мені спокійніше за безпеку моєї Софії.

Як повномасштабна війна змінила життя вашої родини?

— Будинок в Ірпені, в якому ми проживаємо, постраждав — в нього було три влучання. У всіх квартирах вибито вікна та двері. Мабуть, через вибухову хвилю.

Також було зруйновано мою автівку, яка стояла біля дому — вона вже не підлягала ремонту. Але, як не дивно, всі речі залишились цілими (посміхається, — ред.). Будинок ще й досі ремонтують, але вікна всі вже вставили, хто за свій рахунок, хто дочекався компенсації від держави.

Що б ви могли порадити українкам, які дізналися про вагітність просто зараз?

— Думати про власну безпеку та безпеку своєї майбутньої дитини. Не нехтуйте сигналами повітряної тривоги, спускайтесь в укриття.

Ваше життя та майбутнє країни, яке в наших з вами руках, — це найважливіше.

Спілкувалася: Катерина Ільченко

Дивись важливий проект-присвяту мамам, які народили під час повномасштабної війни, — документальний фільм Мадонна. Життя триває — 14 травня, у неділю, о 23:10 на телеканалі СТБ!

А фотовиставка Мадонна. Життя триває — з 13 по 21 травня на другому поверсі ТРЦ Gulliver. Вхід вільний.

Не мала змоги звернутись до лікарів й Мар’яна Мамонова, адже була у російському полоні. Читай історію бойової медикині про вагітність у неволі, найстрашніші сни та материнство.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!