Вероніка Вельч — українська адвокаційниця, фахівчиня з корпоративних комунікацій та міжнародного лобізму, громадська активістка, кандидатка політичних наук. Її чоловік, український кінорежисер та громадський активіст, Олег Сенцов наразі захищає нашу країну на фронті.
Поки коханий боронить Україну на полі бою, Вероніка піклується про діток — старшого сина Левчика (син від першого шлюбу Вероніки – авт.) та молодшого, народженого під час великої війни, — Дем’яна. А ще — безупинно працює, аби наближати нашу перемогу. І хоч війна розділила сім’ю кілометрами, а маленький Демчик вперше побачив татуся через три місяці після свого народження, зв’язок між ними не став слабшим. Про те, як це — чекати чоловіка з фронту, про партнерські пологи “онлайн” та довгоочікуване повернення в Україну — читай в інтерв’ю.
Ця історія — частина спільного проекту Вікон та СТБ до Дня матері. Спецпроект Мадонна. Життя триває є присвятою незламним українським матусям, які під час повномасштабної війни народжують нових українців, щоб життя тривало. І стають щитом для своїх дітей.
Читай та дивись більше історій у спецпроекті Мадонна. Життя триває.
— Мені було дуже страшно за рідних. Це той страх, який не доводилось відчувати ніколи раніше. Коли приходить розуміння, що можеш втратити всіх і одразу…
— У нас був чіткий план дій на випадок повномасштабної війни. Діти мали бути переміщені з Києва в безпечне місце. Я — продовжувати працювати. Олег — долучитись до ЗСУ. Коли є план, то діяти значно простіше.
— Це мотивує. Ми мріяли зануритись в батьківство-материнство. Цілувати маленькі пухкенькі щічки, чекати на перший зуб, крок, слово… І, звісно, Олег, попри його зайнятість і суворість характеру, був надзвичайно уважним, чуйним, завжди розумів мене. Телефонував за будь-якої можливості, підтримував мене, заспокоював.
— Я не переставала працювати. В американському корпоративному світі це типова практика. Народила в суботу, а на наступний день ми були вдома. В понеділок у мене був конференц-дзвінок з клієнтом.
На типове запитання: “how was your weekend? (як ви провели вихідні?”)” я відповіла: “more productive than usual (більш продуктивною, ніж зазвичай”). Всі засміялись (усміхається).
Мене привітали з народженням малюка та перейшли до робочих моментів.
Veronika Velch / Facebook
— Ми планували народжувати “разом”, тож я хвилювалась, чи матимемо ми звʼязок, чи буде Starlink, чи Олег не братиме участь в бою тощо. Словом, хвилювалась про все, про що тільки можна було хвилюватись (усміхається).
Але все склалось. Олег був на звʼязку і бачив, як наше мацьопство прийшло в цей світ.
Водночас мене за руку тримали моя мама і моя шефиня. Вважайте, найрідніші мені люди були поруч.
— У США вагітність вважається нормальним станом жінки. Жодного особливого ставлення. Мені такий підхід імпонує. Якщо лікарю озвучуєш якусь проблему, то відповідь зазвичай проста: “пийте більше води” (усміхається). Цей спосіб дійсно працює.
— Чоловік на фронті — це страшно. Я знаю, що до цього не звикну, тому навіть не намагаюсь. Просто люблю.
— Ранок 24.02.22.
— Я була щаслива, коли ми з Демчиком перетнули кордон в потязі за напрямом “Перемишль — Київ”. За вікном було морозно і сонячно, а нам так тепло і комфортно. Дуже люблю українську залізницю.
— Медитую і молюсь. Багато років. Кажуть, що молитва — це той момент, коли людина говорить до Бога. А медитація — коли вчиться слухати Його відповіді.
— Мені дуже пощастило з батьками. Я отримала від них великий ресурс безумовної любові. Без підтримки батьків я не могла б будувати карʼєру та водночас виховувати дітей. А також праця та піклування про старшого сина — Левчика.
Робота для мене — це одна зі змістоутворюючих структур. Це те, що дарує мені впевненість, незалежність і мобільність. Ну, а піклування про сина не давало змоги зациклюватися. Дитину потрібно щодня відвезти в школу, забрати зі школи, доправити на спортивні секції… І це в поєднанні з роботою.
— Звісно, це розуміння того, що хочеться бути разом. Та поки ми в активній фазі війни, це не є можливим. Зрештою, тут нічого особливого немає. Кожна сімʼя, де тато чи мама на фронті, переживає подібне.
— Особисто ми бачились тричі. А так, то щоразу, коли в Олега є змога подзвонити. Демчік впізнає його навіть по відеозв’язку. Регоче.
Тато йому видається дуже кумедним і позитивним. Тепер от почав лепетати, і це виявилось: “тя-тя-тя”. Така собі чоловіча солідарність у них (сміється).
Oleh Sentsov/ Facebook
— Аби відповісти на це запитання, потрібно почати інтенсивно уявляти, яким би було наше життя, якби війна не втрутилась в нього. Та якийсь час тому я відмовилась від рефлексій на тему: “а якби не було повномасштабної…” Загалом, ми стали ближчими, хоч живемо на відстані.
Спілкувалась Катерина Ільченко.
Дивись важливий проект – присвяту мамам, які народили під час повномасштабної війни, — документальний фільм Мадонна. Життя триває — 14 травня, у неділю, о 23:10 на телеканалі СТБ!
А фотовиставка Мадонна. Життя триває – з 13 по 21 травня на другому поверсі ТРЦ Gulliver. Вхід вільний.
Діти не приходять до нас просто так — усе вчасно. У цьому впевнена й наступна героїня спецпроекту, яка попри посаду, небезпеку та блекаути наважилася на другу дитину під час війни. Читай історію військової психологині Вікторії Кравченко про вагітність під час війни.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!