Складно навіть професіоналам: як бойова медикиня Естер працює на фронті

Наша сила — в наших людях. І українці зараз також сильні, як ніколи до того. І кожен нині на своєму місці воює за майбутнє країни.

У цивільному житті багато хто з нас займався зовсім мирними речами. Та тепер ми опановуємо нові ремесла. Так сталося і з Естер — операційна медсестра та волонтерка у цивільному житті, а тепер — військова медикиня Маґури.

Про історію Естер на фронті та її роботу під час війни — розповіли у благодійній організації Markus Foundation, а ми ділимося у матеріалі.

Мирне життя та воєнні реалії

У мирному житті Естер працювала операційною медсестрою, і називала це роботою мрії.

— Моя професія стала однією з причин, чому я тут. Певна, що можу працювати зі складними пораненнями та в стресових умовах, — каже дівчина.

Труднощі, з якими вона стикається на роботі, стають лише черговим уроком для неї.

Дуже добре, що сьогодні наші Збройні сили трансформуються у сучасну армію, і я задоволена тим, що причетна до цього.

Разом з тим, Естер каже, що військова медицина відрізняється від цивільної. Саме тому навіть професіоналам складно переналаштуватися.

— Ми вчимось не лише тактичній медицині, а й піхотній тактиці, картографії, саперно-інженерній справі, загалом усьому, що має знати та вміти солдат. Адже ніколи не знаєш, що чекає попереду, — розповідає Естер.

Вона не могла сидіти вдома, коли навколо тривали бойові дії. Сама вона каже: батьки, церква та книги виховували в Естер любов до Батьківщини. Тож згодом це й переросло у дії та вчинки.

— Та і я мала свій незакритий гештальт: не брала активної участі у подіях війни до того часу.

Читати на тему

Зніму бронік, каску та зайду в кримське море. Бійчиня Акула про війну та мрії після перемоги

Я не звикла в житті боятися і ховатися. Якщо дивитися ворогу в обличчя, то тільки зі зброєю в руках, — говорить Акула.

Чи є дискримінація в армії

Естер каже: її побратими є найкращими людьми, яких жінка до того знала.

— Я ніколи не відчувала до себе зневаги чи сексизму з їхнього боку, лише підтримку та турботу. Для мене ці люди вже стали родиною, на яку можна покластись! — зізнається медикиня.

Взагалі, жінка в українській історії займає особливе місце. Згадати хоча б підпільниць УПА, які протистояли ворогам пліч-о-пліч з чоловіками. Тоді вони боролись за незалежність країни, якої не було на карті світу. Ми ж маємо міжнародну підтримку.

В нас є жага до перемоги, тож маємо вибороти свободу.

Після перемоги Марія планує створити сім’ю, подорожувати, завести кота та повернутися на улюблену роботу в лікарні, а ще — обов’язково придбати особисту зброю.

— Сміливість — це боятись, але робити, — висновує медикиня.

Інша дівчина, яка також стала медикинею на фронті — мріяла доєднатися до миротворчої місії в ООН. Читай історію Катерини Галушки в нашому іншому матеріалі.

Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!