Коли крокуєш Хрещатиком, навколо вірує звичайне міське життя — гудуть автомобілі, поспішають перехожі, миготять вивіски. І раптом… погляд завмирає, а серце пропускає удар. Перед очима — дивовижний світ, у якому фантастичні створіння співіснують разом із сучасною модою, а яскраві кольори спалахують посеред такого звичного міського пейзажу. Справжнє диво оселилося у вітринах столичного ЦУМ, які прикрасили роботи легендарної Марії Примаченко. Це більше, ніж просто експозиція — це симфонія кольору і форм: вікова народна мудрість переплітається з авангардом, а мистецтво гармонійно співіснує з сучасною модою. Манекени, вбрані у шати світових та українських дизайнерів, немов завмерли у німому захопленні перед створіннями Примаченко. Вони наче поєднують минуле і сьогодення, народне мистецтво й вуличну моду. У цьому дивовижному симбіозі проявляється неповторний український стиль. Пропонуємо й тобі зануритись до світу чарівності і яскравості, подивитись на фантастичних звірів, які стали візитівкою Марії Примаченко, дізнатися, яке значення вони мали для творчого шляху художниці. Фото: Марія Бондар Вітрина перша: Автопортрет душі Перша вітрина зустрічає нас глибоким поглядом, що наче пронизує століття. Звір Полєски — величний лев — це сама Марія, її внутрішня сила і незламний дух. Принаймні сама художниця асоціювала себе із цим звіром. Цей лев — алегоричний автопортрет книги життя, автобіографії Марії, яка так ніколи й не побачила світ. Схоже, це нагадування усім, що митець завжди залишається загадкою, навіть коли вся його душа розквітає на полотнах. Фото: Марія Бондар Читати на тему Трипільські орнаменти, як мантра на збереження життя! Художниця про культурні традиції українців Художниця Наталія Корф-Іванюк про особливість трипільських орнаментів. Вітрина друга: Танок ниток і фарб У другій вітрині оживають спогади юної Марії — колись художниця захоплювалась й вишиванням. У рідному селі Болотня славилась саме цією творчістю. Вона створювала неперевершені сорочки з орнаментами, що народжувались у її фантазіях. У 1935 році, коли мистецтвознавиця Тетяна Флору помітила дивовижну роботу 26-річної майстрині на базарі, вона запросила Марію навчатися у Лаврі, в експериментальних майстернях, де плекали такі таланти. Ця вітрина об’єднує улюблені квіти Марії: що розцвітали на її сорочках, і ті, що назавжди залишилися на полотні в картині Ой ви, коні. Вишивка стала першим проявом її творчої сили, яка згодом розгорнеться на повну в її живописі. Фото: Марія Бондар Вітрина третя: Колиска творчості Рожева піч у третій вітрині — це не просто предмет побуту, це символ дому Марії, колиска її творчості. Тут народжувалися її фантастичні звірі, тут вона ростила сина і плекала мрії. Ця піч — свідок її нічних видінь і денних трудів. Вперше ця ілюстрація зʼявилася у книзі Марії Товче баба мак. Фото: Марія Бондар Вітрина четверта: Глина, що оживає У четвертій вітрині ми бачимо, як талант Марії Примаченко у лаврських майстернях набуває нових форм. Тут оживає древнє мистецтво гончарства й в руках майстрині воно звучить по-новому, але так само чарівно, як й на полотнах. Розписані тарелі — це вже не просто посуд, а справжні картини, що розповідають історії. А казковий Крокодил у квіточку, репродукція скульптури Примаченко, певно, може надихнути не одне покоління поціновувачів фантастичних світів та звірів. Фото: Марія Бондар Вітрина п’ята: Паризький тріумф П’ята вітрина переносить нас у Париж 1937 року, де Марія Примаченко тріумфально представила свої роботи на Міжнародній виставці декоративного мистецтва. Її картини викликали справжнє захоплення, а робота Мавпа-вершниця стала однією з перлин експозиції. Поруч — фрагмент картини Казка, немов нагадування про те, що у світі високого мистецтва Примаченко залишилася вірною своєму корінню — своїм казкам. Їй не було й тридцяти, коли її імʼя закарбувалося у світовій історії мистецтва. Цей період був для Марії часом справжнього визнання: її твори купували музеї, а захоплені критики писали статті у провідних європейських виданнях. Фото: Марія Бондар Вітрина шоста: Казки, що оживають У шостій вітрині ми зустрічаємося з Марією-ілюстраторкою. Її пензель вдихає життя у сторінки дитячих книжок. Веселка, Ой коники сиваші, Товче баба мак — тут оживають герої народних приказок. А ілюстрації до книжок Чорногуз приймає душ, Що посієш, те й пожнеш та Заєць спати захотів — зʼявилися у співпраці з її приятелем Михайлом Стельмахом. Фото: Марія Бондар Вітрина сьома: Портрет молодості Остання вітрина руйнує стереотипи щодо Марії Примаченко. Перед нами не поважна жінка в хустці, а юна красуня з двома косами у власноруч пошитій сорочці. Її оточують її творіння — чорний звір і дивовижна рослина з картини 1936 року. Вони немов ведуть між собою німий діалог, а молода Марія посередині, вслухається у цю безмовну розмову між реальністю і фантазією. Кольорові сни і фантастичні звірі посеред міста: світ Марії Примаченко ожив у центрі Києва / 8 Фотографій Тож ця виставка у вітрині, не просто демонстрація робіт, а ціла подорож творчим шляхом неймовірної Марії Примаченко. Це занурення до її світу, де фантастичне стає щоденним, а буденне — фантастичним. Зайва можливість для кожного — зупинитися, подивитися, відкрити для себе частинку того дивовижного світу, який відчувала українська художниця. Напочатку великого вторгнення картини видатної мисткині ледве не були втрачені у вогні в музеї селища Іванків. Читай далі — як вдалося врятувати картини Марії Примаченко. А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе. Теги: Мистецтво, Мода Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему Трипільські орнаменти, як мантра на збереження життя! Художниця про культурні традиції українців Художниця Наталія Корф-Іванюк про особливість трипільських орнаментів.