Я залишився живим, тож мені вже пощастило. Історія бійця, який пішов у лави ЗСУ добровольцем

У перші дні повномасштабної війни він пішов у лави ЗСУ добровольцем, тому що боявся за власну родину та рідне місто. Хоч і не мав військового досвіду, він упевнено проганяв ворога з нашої землі, допоки не зазнав поранення.

Кожен обстріл було страшно. Ти переймаєшся за своє життя, хвилюєшся за рідних, як вони на це все відреагують, і хочеться повернутися додому живим.

До повномасштабної війни 26-річний Юрій Лукашов працював торговим представником будівельного гіпермаркету в рідному Чернігові, але без вагань залишив свою професію, коли почалось вторгнення РФ.

Каже, пішов у військо добровольцем, хоч і не мав до того військового досвіду.

У складі з першої 95-ї бригади, а згодом 82-ї на посаді командира відділення, воював на Донецькому та Запорізькому напрямках. Наприкінці 2023 року захисник підірвався на міні, коли поспішав підмінити хлопців на позиції.

Ми поспішали на позицію, щоб підмінити хлопців, бо вони дві доби там сиділи. Плюс, потрібен був бензин для генератора. Через те, що поспішив, я підірвався на міні.

Юрій пригадує, евакуація тривала недовго. Його госпіталізували спершу в Оріхів, де ампутували ногу, а згодом у Кропивницькому хірурги провели вже реампутацію.

Про поранення його батьки та дружина дізнались одразу, і новину про це сприйняли важко. Тим часом Юра навпаки мужньо прийняв факт, що назавжди втратив кінцівку, адже розумів, що на війні можливо і не таке.

Я одразу зрозумів, що я втратив ногу. Розумів, куди я йшов і які можуть бути наслідки. Розумів, що міг і загинути. Тобто з тим, що я залишився живим, мені вже пощастило.

Читати на тему

Поранений воїн, незламний автор: інтерв’ю нового Холостяка Олександра Терена про реабілітацію в сучасному суспільстві

Коли ми позбудемо бар’єрів у своїй голові, ми зможемо побороти перешкоди навколо нас, бо ми будемо свідомі всієї ситуації та проблематики, — говорить Олександр.

Заняття з фізичним терапевтом допомагає Юрію зміцнювати силу м’язів. Після лікування чоловік отримає спершу тимчасовий протез, аби освоїтися, а згодом буде й постійний.

На шляху реабілітації захисника підтримує дружина Аліна. Пара одружилась у 2022 році, вже під час війни. До цього разом були п’ять років. За першої можливості подружжя мріє поїхати в Карпати.

А ще Юра хоче повернутися до побратимів. Втім не знає, чи зможе. Тож готовий працювати інструктором і навчати молодих бійців, або ж повернутися у свою довоєнну професію.

Під час бойового завдання втратив праву ногу й захисник Микола. Кілька тижнів тому чоловіка запротезували, тож він тепер прагне здійснити всі свої мрії. Читай історію штурмовика, який хоче брати від життя все після протезування.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.