“Я бачив, як моя рука відпала!” Як сильні українські діти говорять про війну і те, що пережили

День захисту прав дітей цьогоріч був особливий для України. Оскільки у багатьох українських дітей російська агресія відібрала найголовніше — право на життя. 

Та не менш сильно вона вплинула на життя дітей, які отримали важкі поранення. Вона забрала у них дитинство й покалічила тіло та здоров’я. 

До львівської лікарні привозять сотні дітей з різних гарячих регіонів України: Харківщини, Донбасу, Херсонщини та Запоріжжя. 

Часто від побаченого лікарям хочеться кричати, наскільки російські бомби, обстріли тощо понівечили тіло малечі. 

Однак українці народжуються сильними, тож мужньо проходять через виклики війни.

Як лікарі роблять неможливе

Один з пацієнтів львівської лікарні — 13-річний Святослав Ричков родом з Лисичанська. Останній день в рідному місті він запам’ятає назавжди. 

9 травня Святослав разом з мамою поверталися додому від бабусі, та спокійно дістатися домівки їм не вдалося, бо окупанти почали сильно обстрілювати місцевість. 

Від скалок у хлопця не лише посічене тіло, а й паралізована рука, була загроза втратити легеню. 

Читати на тему

Ми боремося за кожного: історія дитячого нейрохірурга, що 46 днів рятував діток та жив на роботі

“Ми боремося за кожного, ми намагаємося перемогти не тільки у війні, а перемогти й хвороби”, — розповідає нейрохірург Павло Плавський.

У перші секунди після вибуху хлопець побачив, як його рука падає, й подумав, що йому відірвало кінцівку. 

Як виявилося згодом, вона просто впала за спину, проте внаслідок потрапляння скалки в шию, де розташовані нервові закінчення, хлопець поки не може відчувати руку, вона паралізована. 

Скалка травмувала не лише руку, а й розірвала хлопцеві горло, пройшла повз легеню та осіла на діафрагмі — так розповідає мати Святослава. 

Першу допомогу хлопчику надали в Бахмуті, а наступного дня він уже прямував до Львова. Тут він провів у реанімації 11 діб і пройшов через численні операції. 

Однак лікарям таки вдалося врятувати легеню. Рука ж потребує подальшої реабілітації. 

Врятована нога 18-річного волонтера

18-річному волонтеру з Сєвєродонецька скалками дуже травмувало ногу. 

5 квітня Михайло Стродинов допомагав розвантажувати фуру з гуманітарною допомогою. Саме там його дістала вибухова хвиля. 

Хлопця, який розвантажував фуру разом з Михайлом, хвиля підняла в повітря метри на два, а його самого просто відкинула вбік. 

Внаслідок вибуху в ногу хлопця потрапило багато скалок. Після події його негайно доправили до Лисичанська, де лікарі шість годин складали коліно. Далі Михайла евакуювали до Дніпра, а потім — до Львова.

Оскільки постраждалий потребує ще кількох реконструкційних операцій, щоб вдало зростити кістку, та пластичних операцій на зв’язках, то невдовзі він вирушить за кордон. 

Через львівську лікарню пройшло чимало скалічених дітей. 

Вони всі потребують одного: любові, гарного ставлення, тепла та спілкування. Можливо, в цьому потреба навіть більша, ніж у медичному догляді. 

Саме так вважає завідувачка ортопедо-травматологічного відділення Галина Гачкевич.

Про дітей піклуються не тільки лікарі, які рятують їхні життя. Абсолютно всі дорослі працюють, щоб забезпечити малечі кращі умови. 

Відтак Укрзалізниця відновлює дитячий кінотеатр у потягах Інтерсіті+, щоб малеча якомога комфортніше та спокійніше могла подорожувати разом з батьками.