Єдиний вижив із родини — і став автором книги, що лікує душі

Він єдиний, хто вижив з усієї родини під час ворожої атаки Шахедів на Вінниччині. Віталія Остапенка ледь живого витягли з-під завалів будинку, де він мешкав з батьками.

Торік у березні російський безпілотник вбив батьків хлопця та повністю зруйнував оселю. Та ця трагедія не зламала хлопця. Він вирішив розповісти усьому світу про злочини росіян проти мирного українського населення, написавши книгу про трагедію своєї сім’ї.

Єдиний вцілілий зі своєї родини: історія Віталія

Хлопець згадує хобі своєї матері — висаджування троянд. Каже, що постійно привозить її улюблені квіти на могилу.

— Постійно садила їх, докуповували все більше і більше, щоб було красиво. Вона безмежно любила троянди. Зараз я їх буває зриваю з бабусею, приїжджаю з дідусем і, на жаль, так не дарую, а завожу на кладовище.

Цей трояндовий квітник — єдине, що залишилось живим на подвір’ї родини Остапенків. У березні 2024 року під час російської атаки ворожий Шахед влучив у будинок, де жила сім’я. Після цього влучання оселя була знищена, а батьки тоді 26-річного Віталія загинули на місці трагедії.

— Єдине, що я пам’ятаю, що це цегла надо мною дрижала, крики людей і якісь автомобілі гуділи. І я хотів поворухнутися, але не зміг.

Уже в лікарні Віталій дізнався, що став сиротою. Медика доклали чимало зусиль, аби вирвати хлопця із рук смерті.

В нього була контузія, сім переломів черепа, перелом таза і ноги у двох місцях, відкритий перелом руки з розрізом нерва, через що вона не може зараз нормально працювати.

Читати на тему

Тренер і учень — на фронті: історія Андрія та Сергія, яких об’єднав не лише футбол

Їхнє знайомство розпочалося з футболу, а нині їх об’єднала спільна мета — захист України.

Чому написав книгу про пережите

За чотири місяці після трагедії Віталій потроху почав відновлюватись як фізично, так і морально. Ще в лікарні вирішив написати книгу про історію його родини для того, щоб про злочини росіян знав увесь світ. І саме у палаті почав друкувати на телефоні перші сторінки.

На руїни, які колись були домівкою Віталія, навідуються рідко, але саме вони нагадують, що стало поштовхом до написання книги про біль і про незламність.

Знав, що про цю історію має знати весь світ. І ця книга — це суцільна мотивація для людей. Через пекло, біль, що вони проходять, завжди є вихід і потрібно рухатись вперед.

Віталій у свої 27 років уже має інвалідність. Після отриманих травм повноцінно не працює права рука, та не маючи змоги фізично, хлопець знайшов себе у творчості й мотивацію.

— Вдень дві-три людини з проблемами звертаються, бо хочуть підтримки, щоб я їм допоміг, розказав, як правильно рухатись в даній ситуації.

Віталій веде блог у соціальних мережах, де ділиться своїм досвідом, як пережити трагедію. Має підписників у багатьох країнах світу й своїм прикладом показує, якими українці є незламними. Його книга — це своєрідна збірка порад, де кожний розділ — мотивація до дій.

Спочатку це була допомога собі, а зараз це вже допомога людям, які пройшли певні перешкоди, певні нюанси, мають депресію чи апатію.

Навіть борючись з бюрократичними перепонами у нарахуванні пенсій та компенсації за втрачене житло, Віталій не здається. Бо переконаний, нічого важливішого за життя немає. І він тепер живе за трьох: маму, батька та себе.

— Справжня незламність не завжди звучить гучно. Вона не завжди має вигляд великої битви чи героїчного вчинку. Справжня сила проявляється в тих маленьких, на перший погляд, незначних митях, коли ми, попри все, продовжуємо рухатись вперед, — читає Віталій уривок зі своєї книги.

Ми також розповідали історію Андрія, який після поранення вчиться наново ходити, щоб станцювати на весіллі доньки.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!