Приблизно тридцять українців щодня повертаються з тимчасово окупованих територій через Волинь. Там діє єдиний пункт перетину з Білоруссю, який під час війни працює як гуманітарний коридор. Через Доманове можуть пройти лише українці, і тільки пішки.
Аби повернутися на вільну територію, людям доводиться пройти не один фільтраційний пункт росіян, здолати тисячі кілометрів через Росію та Білорусь. На це йде кілька днів, та коли вони знову в Україні — просто не стримують сліз.
Від суміжного білоруського пункту пропуску українці три кілометри пішки йдуть до України. З нашого боку їх зустрічають прикордонники.
Переважно повертаються жінки з дітьми та люди похилого віку. Пані Ольга з окупованої частини Херсонської області як тільки потрапила в Україну — не змогла стримати сліз. Зізнається, не вірила, що вдасться вибратися з пекла.
— Почула українську мову, таке все рідне воно для мене… я настраждалася там.
Я ненавиджу ту російську мову, я не можу нею говорити, а вони ж вимагають на блокпостах, — каже жінка. Додає: випитували, чи здавала вона російські позиції ЗСУ.
Люди повертаються й кожен висловлює радість по-своєму: хтось плаче, хтось сміється, інші — обіймають волонтерів чи падають на коліна.
Раніше ми розповідали тобі історію 98-річної бабусі, яка самостійно вийшла з окупації, бо не могла бути під гнітом росіян.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!