Десятки обстрілів на день. Росіяни продовжують крок за кроком знищувати міста Донеччини. Одна з їхніх постійних цілей — Часів Яр. Ситуація там вкрай напружена. Місто понівечене авіабомбами та артилерійськими снарядами. Немає води та світла. Утім, у Часовому Яру й досі залишається майже тисяча жителів.
Місто продовжує виживати під ударами ворожої артилерії та, що найважче, під ударами КАБів. З п’ятиповерхівок, потужних ще радянських будов, вони роблять суцільні руїни. Від верхніх поверхів взагалі нічого не залишається.
Коли ти заїжджаєш в місто, одразу розумієш, що ти на лінії фронту, а не у прифронтовому місті. Часів Яр, що за чотири кілометри від нуля, ворог щоденно обстрілює десятки разів. Зараз тут важко знайти вцілілий будинок.
Небезпечно тут навіть у підвалах, адже авіабомби, які ворог скидає на житлові квартали, пробивають навіть найміцніший фундамент. Місцеві мешканці, які жили в одному з будинків, кажуть, що авіаційні бомби пробивають навіть підвали, тобто склепіння підвалу, яке викладене міцним каменем, гранітом. А ті люди, які були всередині, не виживають.
Місто вже понад рік без електрики, газу та водопостачання, тож тутешні жителі намагаються гуртуватись і допомагати один одному. Найчастіше місце зустрічі — Пункт незламності, де можна підзарядити телефони, відремонтувати техніку, отримати їжу та медичну допомогу.
Зараз, як кажуть медикині, у місті залишились здебільшого люди літнього віку, які страждають на хронічні захворювання. Тож роботи чимало.
А у куточку сидить місцевий житель, який за освітою інженер радіоелектронного зв’язку. Він ледве встигає давати нове життя електроприладам, які йому приносять на ремонт.
Неподалік від Пункту незламності — бювет з питною водою. Є баки з як технічною водою, так і з питною. Скважина качається у світовий день. Люди знають графік, коли працюють.
Місцеві поліцейські фактично стали єдиною допомогою для мешканців Часового Яру. Евакуюють, доставляють їжу та речі першої потреби, рятують з-під обстрілів. Щоденно поліція фіксує від десяти та більше обстрілів. Ворог все частіше гатить з артилерії та авіації, аби стерти Часів Яр з лиця землі. Як він це уже зробив з іншими містами Донеччини.
На стінах, які ще залишились у понівеченому Часовому Ярі, один із захисників вирішив написати заклик до світу дати українцям зброю, аби захистити себе. Це був Артем Карякін. Він вісім років був корегувальником ЗСУ в окупації, а потім — повернувся на підконтрольну Україні територію, щоб захищати рідну країну. Читай за посиланням повну історію військового, який закликав увесь світ дати Україні снаряди.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.