З-під обстрілів з рідного Сєвєродонецька своєю Ладою він вивіз майже тисячу людей.
Юрій Широков до окупації допомагав людям та розвозив гуманітарку. Потім волонтерив вже у Лисичанську. А як наші військові покинули Луганщину — став доправляти допомогу на Донеччину.
Нині Юрій майже щодня у рейсі. Каже, що наразі, наприклад, близько двох тисяч людей залишились у Сіверську, живуть у підвалах і їм без допомоги не вижити.
Юрій згадує, як донедавна розбудовував Сєвєродонецьк. А тепер каже, що там не лишилось ані будинків, ані скверів, ані вулиць.
Після початку повномасштабної війни росіяни почали повністю знищувати місто. Люди тікали, а ті, хто лишався, ховалися по підвалах. Тому Юрій вирішив почати допомагати землякам виживати.
Розвозив продукти від гуманітарного штабу власною автівкою, а тих, хто хотів поїхати з міста, евакуйовував. Чи не щодня під обстрілами їздив у тоді ще вільний Лисичанськ, вивозив туди поранених. Назад до Сєвєродонецька повертався з гуманітаркою та паливом.
Рідних Юрій вивіз на Черкащину, бо у квітні прилетіло й у їхню багатоповерхівку. Сам волонтерив у Сєвєродонецьку до того дня, коли туди зайшли російські окупанти.
Чоловік каже, коли побачив загарбників, то одразу помчав до свого гуманітарного штабу, щоб розповісти про наступ росіян на місто. Проте вразився ще більше, коли зрозумів, що ті, з ким він працював, виявились зрадниками.
Рідне місто Юрій покинув з однодумцями, евакуювавши при цьому п’ятьох поранених. Ще місяць волонтерив у Лисичанську, а потім і туди зайшли окупанти.
З липня Юрій працює на Донеччині. З його бусика нині пахне хлібом, який чоловік возить місцевим. З собою він має кілька уламків від снарядів на згадку. А сам дуже хоче повернутись додому.
Не зупиняються ні на хвилину й ті, хто рятує життя українців. Читай історію медикині з Чернігова про цілодобову роботу в умовах блокади.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!