Просили не їжу та воду, а зателефонувати рідним! Волонтери про перші прохання мешканців звільненого Ізюма

З продовольством одними з перших на звільнену територію Харківщини поїхали доброчинці з Дніпра. Волонтери кажуть: довелося їхати дорогами, всипаними осколками та снарядами, де на шляху до Ізюма валялася потрощена російська техніка та загиблі окупанти. 

Пакунки з харчами, знесилені голодом ізюмці, розбирали за лічені хвилини. Просили людей знову повернутися з допомогою.

Один із волонтерів Євген Тузов згадує: місцеві були шоковані — давно до них ніхто не приїжджав. 

— Вони казали, що до них ніхто не приїздив близько трьох місяців. Запитували, звідки ми, — розповідає Євген, додаючи, що приблизно за 10 хв розібрали близько тонни гуманітарної допомоги.

Чоловік сам з Маріуполя, виїхав з міста 16 березня. З того часу оселився у Дніпрі та розгорнув волонтерську діяльність. Наступного разу планує їхати до жителів Харківщини не лише з харчами, а й з будматеріалами.

Звільненим з окупації людям ще конче треба й засоби гігієни, зарядні пристрої та фільтри для води. Близько 50 штук таких взяв із собою волонтер та пастор однієї з церков Дніпра Володимир Іванов. Він очолює капеланський рух в області та організовує гуманітарну допомогу для людей від початку агресії Росії.

Читати на тему

Від майстра спорту до відчайдушного волонтера — Владислав Гуртовий про пекельне життя в Лисичанську 

23-річний волонтер з Лисичанська Владислав Гуртовий розповів про життя у Лисичанську до того, як відійшла українська армія.

Він каже: минулої п’ятниці приїхали у центр Ізюму трьома маленькими бусами. Попри дощ та холоднечу, до волонтерів зібралася черга з місцевих. Люди йшли пішки, їхали на візках та велосипедах. І найперше, каже, просили — зателефонувати. Зв’язок де-не-де пробивав.

Просили спершу не води, а зателефонувати батькам, дітям й сказати, що все добре. Телефонували по черзі, — розповідає Володимир.

Тоді волонтери роздали ізюмцям 750 харчових наборів, люди просили привезти ще. Вдалося навіть доправити 150 пакунків і в одне деокуповане село на Луганщині. А дітям ще й наплічники та канцтовари. 

Волонтери кажуть: на Харківщині розбиті дороги й неможливо привезти гуманітарку фурами, тож організовують у Слов’янську склад, з якого розвозитимуть допомогу мінівенами. 

Волонтерський рух в Україні — найсильніший. Раніше ми розповідали, як українські та польські волонтери допомагають у Харкові.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!