Не боявся ні смерті, ні росіян. Історія Вадима Зеленюка — дзюдоїста і героя зі сталевим духом, що загинув за Україну

Майстер спорту міжнародного класу — він за життя став чемпіоном і героєм. Мріяв після Перемоги над окупантами навчати дітей бойового мистецтва. З семи років присвятив себе бойовому самбо та дзюдо, чемпіон Європи з універсального бою.

Вадим Зеленюк — майор окремого загону спеціального призначення Омега Національної гвардії України. Він загинув, захищаючи свою країну у серпні на Донецькому напрямку. Але до смертельного поранення Вадим встиг знищити дві ворожі БМП разом із екіпажем та один із перших кинувся назустріч противнику.

Побратими Вадима Зеленюка певні: за свою мужність і самовідданість герой заслуговує на вищу нагороду — і подали його посмертно на орден Золота зірка.

Facebook

У спогадах про Вадима його бойовий товариш каже: хлопець мав залізний дух та не боявся ні смерті, ні росіян.

Коли почався сильний артобстріл, то росіяни накривали вогнем усе: бо вони зрозуміли, що там є щось, що палить усю техніку і вбиває всіх їхніх військових. Вийти в той момент шукати БМП — це треба мати сталевий дух.

Вадим перетворював на мотлох танки та БТРи окупантів, які потім стали експонатами на Хрещатику на День Незалежності. А ще він завжди піклувався про своїх побратимів.

Його бойовий товариш на псевдо Хан розповів про один із таких випадків:

— Почалася сильна злива, а дощовиків немає — я в футболці, мене аж трусить. Вадим кудись відбіг, а потім дав свій бушлат. Сам же залишився в тонкій куртці. 

Читати на тему

Єдиний з підрозділу залишився в місті та самотужки зупинив колону ворожої техніки! Історія 64-річного Валентина з Бучі

Розповідаємо, як Валентин зумів самотужки зупинити наступ окупантів зі сторони Бучі.

Герой Вадим Зеленюк

Хлопець мріяв потрапити до загону спецпризначення Нацгвардії. Ще змалку він вирізнявся наполегливістю, тож обрав один із найважчих видів спорту — бойове самбо та дзюдо. У рідному Красилові не пропускав жодного заняття. Тренер Олександр пригадує: одразу відчув, що цей хлопець — справжній боєць.

У нього такі якості одразу проявлялись — спортивна воля, він міг добиватись перемоги в поєдинку. 

Понад півсотні медалей, нагороди та кубки й безліч фотографій — це тепер згадка про героїчного сина. Батьки зі смертю не змирились і не можуть її прийняти. Хоча знають — їхній сильний Вадим цього б не зрозумів. Бо змалечку був самостійним, відповідальним і дуже добрим.

Facebook

Самостійно обрав і професію — закінчив академію внутрішніх справ. Після Майдану офіцер внутрішніх військ з  2014 року був на Сході, захищав кордони України.

У родині знали — з початком повномасштабної війни їхній Вадим точно буде в найгарячіших точках.

Сестра Юлія та мама Ніна розповідають: чоловік міг пити воду з калюжі та поспішати на евакуацію місцевих жителів. Встигав усе й усюди — ніхто не розумів, як саме. 

Він обіцяв нам, що буде перемога.

Своєю мужністю Вадим точно наблизив Перемогу, але, на жаль, не дочекався її. У серпні загинув як герой у бою з російськими окупантами. Але до смертельного поранення встиг знищити дві ворожі БМП разом із екіпажами, тож і рідні, і побратими Вадима впевнені — хоч і посмертно, він точно заслуговує на найвищу нагороду України — орден Золота зірка.

Про наших героїв потрібно говорити й зараз, й після війни, бо їхніми силами та життями знижується російська орда. Ще один Герой — Павло Познанський — вижив після Маріуполя та полону, бо знає, що ще потрібен цій землі.

Підписуйся на наш Telegram та стеж за новинами України та світу!