“Мамо, ми помремо?”: як говорити про війну з найменшими дітьми

Що таке війна, хто такий ворог чи коли вже буде перемога? Часом найменші вміють поставити дорослих у глухий кут своїми найпростішими питаннями. Коли дітям варто розповісти про війну, у якій формі це зробити та як не травмувати сина чи доньку? Про це ми розпитали у психологині благодійного фонду Голоси дітей Олени Іванової.

Коли час розповідати про війну?

Вирахувати універсальний вік, коли з дітьми треба “серйозно поговорити” — неможливо. Та й не треба — усі розвиваються індивідуально у своєму темпі, говорить психологиня, і пришвидшувати цей процес точно не варто.

— Дочекайтеся запитання від сина чи доньки, це й означатиме, що дитина готова, і саме зараз потребує цих відповідей, — каже Олена Іванова.

Вона додає, що цілком нормально, якщо син чи донька не цікавитиметься війною аж до відвідин садочка чи навіть першого класу. А там вихователі та вчителі знають, як не травматично про це розповісти. Втім, будьте готові, що усі додаткові запитання дитина принесе додому, тому продумайте наперед, як відповідатимете на ймовірні “чому?”.

Єдине, що дитина точно має засвоїти з найменшого віку — це правила безпеки та необхідність реагувати на звук сирени і йти в укриття або хоча б коридор.

У два роки не обов’язково знати, що причина такого ритуалу — війна і загроза для життя, дитині достатньо пояснити, що це правило, якого завжди треба дотримуватися. З віком у маленького хлопчика чи дівчинки виникатиме більше запитань — тоді й треба буде доповнювати історію новими деталями.

Читати на тему

Кожна п’ята дитина має порушення сну! Війна, наша малеча та як їй допомогти

Розповідаємо, як на психіку українських дітей повпливала війна та як допомогти малечі у такі часи.

Якими словами говорити про війну?

Психологиня підкреслює: розповідати треба конкретно те, про що дитина запитала, і не влаштовувати історичну лекцію, щойно трирічний малюк поцікавився, що таке ракета. Простого короткого пояснення дитині може бути достатньо.

— Це не має бути окремо спланована розмова, говоріть тоді, коли дитина запитує. І чим простіші ці відповіді, тим краще, – пояснює Олена Іванова.

Цілком нормально, коли у віці 3-4 років діти часто перепитують одні й ті ж речі.

Це не означає, що син чи донька потребує нових деталей, у такий спосіб дитина тестує реальність і намагається з’ясувати, чи те, що їй розповіли вчора, досі актуальне. Тому спокійно повторюйте ту ж відповідь, яку вже озвучували.

Фото: Pexels

Психологиня рекомендує мультики чи короткі анімаційні ролики, казки які допоможуть прикладами проілюструвати слова батьків про війну. Наприклад, мультфільм про козаків чи Котигорошка. Це допоможе говорити з дитиною зрозумілою для неї мовою, відповідно до віку.

Водночас Олена зауважує, що дошкільнята у віці до 5 років ще не вміють абстрактно мислити, тому історія про злі сили чи орків, які напали на українців, для них не буде зрозумілою. А от простий приклад про те, що хтось зухвало намагається щось відібрати як іграшку, яка йому не належить, цілком підійде.

Показувати власні емоції чи ховати?

Багато інформації дитина отримує від батьків невербально. Тому навіть якщо у вас ще не було розмов про війну, а похід в укриття ви подаєте як місце, куди ходите гратися, дитина все одно відчуватиме, коли ви тривожитеся. Ці емоції краще не приховувати, пояснюйте, що відчуваєте, будьте чесними.

Скажіть, що злякалися, бо не очікували почули голосний звук, інакше дитина може подумати, що ваше переживання стосується саме її. 

— Світ дитини егоцентричний, тому коли батьки тривожно перемовляються між собою, стресують, вона це бачить і думає, що це через неї, — пояснює психологиня фонду. Не варто думати, що ваші слова про те, що вам теж страшно від звуку сирени можуть травмувати дитину. Це навпаки повертає контроль, бо син чи донька краще розуміють, що відбувається. 

Водночас батькам варто пам’ятати, що у сина чи доньки працюють захисні механізми психіки, а досвід попередніх воєн показує, що близько 80% дітей проживають цей досвід без психологічних травм.

Фото: Pexels

Дитина просить показати війну. Можна?

Переважно діти у віці до 5 років цікавляться тим, що їх фізично оточує. Тож якщо дитина запитує про зброю, вибухи і руйнування — це, найімовірніше, означає, що вона це вже бачила або чула. Тому не варто думати, що розповіді батьків про це можуть більше травмувати: будь-які спокійні відповіді на запитання дитини про війну точно не страшніші, ніж сама воєнна реальність, пояснює Олена Іванова.

Якщо ж дитина дуже просить показати роботу зброї, то щоб вгамувати її інтерес можна знайти якесь нейтральне відео, де видно як українські військові, наприклад, запускають дрон.

— Також можна відвідати виставку розбитої російської техніки, якщо така відбувається у вашому місці, або ж це може бути радянський танк, який у багатьох містах і селах стоїть як монумент, — коментує психологиня.

А от новини, відео на яких є руйнування, постраждалі — це те, чого дітям показувати точно не варто, каже фахівчиня, особливо, якщо на фоні чути крик чи плач постраждалих. Тоді дитяча психіка може домалювати картинку значно гіршою, і це може травмувати.

Фото: Pexels

Діти граються у війну, поговорити про це?

Діти завжди гралися у війну, і це було нормально, каже Олена Іванова та пояснює, що сьогодні це частина реальності, а гра — один із найкращих способів для дитини проживати її. Часом батьків це лякає, але забороняти гратися у війну чи малювати її точно не варто. 

— Поруч з нами війна, а дитині чомусь не можна в це гратися — вона буде відчувати беззахисність та безпорадність. На жаль, зараз світ настільки агресивний, і наше життя настільки всім цим наповнене, що ми не можемо цього уникнути, — констатує психологиня.

Тому іграшки у вигляді зброї навіть для найменших у нашій реальності — це абсолютно нормальна річ, особливо в сім’ях, де хтось із родичів на фронті.

Коли буде перемога, і що це таке?

Якщо дитина запитує про закінчення війни, можна спробувати пофантазувати про це разом. Запропонуйте намалювати про це малюнок або просто опишіть словами. Найімовірніше, дитина уявлятиме це як урочистий момент і велике свято. Обговоріть або промалюйте деталі.

Якщо через війну родині довелося переїхати, не обіцяйте, що точно зможете повернутися додому. Переважно маленькі діти швидко адаптуються до нового місця, тому для них це не так важливо. А от повернення додому тата чи інших родичів, які на фронті — це те, чого вони дійсно дуже чекають.

Фото: Pexels

А якщо жодних запитань про війну немає, це нормально?

Якщо ви не помічаєте жодних тривожних змін у поведінці, дитина добре їсть і спить, грається і взаємодіє з іншими дітьми — хвилюватися не варто. Вона ще встигне дізнатися про війну, а поки що їй вдалося знайти внутрішню стабільність, на яку вона спирається, і проживати своє дитинство, пояснює Олена Іванова.

Психологиня зауважує, якщо ви бачите поведінкові зміни — це може бути сигналом, що з дитиною щось відбувається і вона потребує допомоги.

— Я бачу, що ти погано спиш, не хочеш гратися, напевно, ти нервуєш. Можливо, ти хочеш поговорити про щось, які у тебе є запитання?, — таким може бути початок розмови, з якої ви зрозумієте, що син чи донька налякані через війну, але не говорили про це раніше.

— Ми можемо припустити, що це пов’язані речі, але краще про це говорити саме з дитиною і заходити з боку загальних запитань. Бо причина може бути й зовсім іншою, — коментує фахівчиня. Та додає, що як тільки дитина відчуває, що її готові почути, що вона в безпеці поряд з дорослим, вона точно буде говорити про те, що її хвилює.

Також ми писали про те, чого можна очікувати від дитини під час війни. Психологиня розповіла, як ти можеш підтримати свою малечу. 

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.