Часто батьки зіштовхуються зі справжнім викликом — нагодувати малечу. Так, замість поживного харчування бешкетники часто вимагають солодощі, снеки та кетчуп до макаронів, а коли чують “ні”, влаштовують справжній бунт.
До харчових звичок малюка слід ставитися серйозно з раннього дитинства, адже так можна уникнути проблем з харчуванням надалі. Так, ми вже розповідали, як сформувати правильну харчову поведінку дітей змалечку.
Та що робити, коли малюк все ж вимагає шкідливої їжі та відмовляється від поживного раціону? Така поведінка може свідчити не лише про вередливість, а й про розлад вибіркового харчування.
У NIH розповіли, що це за розлад, які його ознаки та як допомогти малюку.
Кожен з нас має вподобання у їжі — це нормально. Так, хтось не любить цибулю, печінку чи ананаси, але це ще не вказує, що людина страждає на розлад вибіркового харчування.
Відомо, що діти та підлітки прискіпливі до їжі. Інколи доводиться вмовляти хоча б спробувати страву, але марно. Це, звісно, неприємно, але теж не свідчить про розлад. Більшість дітлахів переростають свої капризи.
Про розлад можна говорити, коли асортимент заборонених продуктів починає поступово збільшуватися, а альтернатива не з’являється.
В результаті людині стає важко задовольнити свої потреби в харчуванні: вона схильна взагалі відмовлятися від їжі й, відповідно, не може наїстися.
У загальному визначенні розлад вибіркового харчування (РВХ) — це ментальний розлад харчової поведінки, де людина суворо обмежує кількість їжі чи типи продуктів.
Відмінність вибіркового харчування від анорексії або булімії у фокусі. Так, люди з РВХ фокусуються не на контролі ваги, а на органолептичних властивостях їжі — тобто таких, які можна оцінити за допомогою органів почуттів.
Також РВХ може виникнути внаслідок тривоги через потенційні неприємні наслідки прийому їжі. Є припущення, що розлад частіше зустрічається у дітей із розладом аутистичного спектра, синдромом дефіциту уваги та гіперактивності.
Наразі розпізнати розлад виборчого харчування може бути складно, але можливо. Ось основні ознаки, які свідчитимуть про розлад:
РВХ піддається лікуванню, для цього використовують когнітивно-поведінкову терапію. Вона допомагає налагодити харчування та зменшити тривогу з приводу їжі.
При лікуванні раціон має бути різноманітним, щоб не виникало ризику втомитися від їжі та відмовитися від неї.
Згодом можна вводити до раціону нові продукти — передусім ті, які за органолептичними характеристиками схожі на звичну їжу. А потім переходити й до тих, які відрізняються від повсякденного харчування.
Якщо ж розлад виявили у маленьких дітей, корисною буде сімейна психотерапія та консультування батьків.
Річ у тім, що багато дорослих гніваються, коли дитина нічого не їсть, можуть сварити її й карати. Однак у більшості випадків це не допомагає, а лише погіршує ситуацію. Тож підхід має бути комплексним.
Вибіркове харчування зустрічається у будь-якому віці, та це не єдиний розлад харчової поведінки. Які РХП бувають та до яких наслідків можу призводити, у матеріалі.
Не пропускай найцікавіше, підписуйся на наш Telegram-канал.