Напередодні свят чимало організацій та благодійників анонсують збір коштів або підготовку подарунків для дітей з інтернатних закладів. До цього будуть запрошувати й пересічних громадян.
Але за вивіскою гарних намірів приховано дещо інше: подібні ініціативи не є пріоритетними для таких дітей, а навпаки, можуть значно нашкодити.
Попри щирий намір підтримати дітей, які живуть в інтернатних закладах, формат “разової благодійності” має низку прихованих ризиків, про які зазвичай не знає широка аудиторія.
Саме тому важливо розуміти, що святкові збори подарунків — не завжди кращий спосіб допомогти, а інколи й навпаки можуть мати негативні наслідки.
Вікна-новини поспілкувались з експертами та людьми з досвідом інтернатного догляду, щоб вияснити, як подібні акції впливають на дітей в інтернатах:
- Максим Рабцун — людина з досвідом інтернатного догляду, член Офісу дітей та молоді ДІйМО при Міністерстві соціальної політики.
- Олена Видюк — мама-вихователька дитячого будинку сімейного типу.
- Софія Юдіна — наставниця, менеджерка з розвитку наставництва в ДІйМО.
- Дар’я Герасимчук — радниця-уповноважена президента України з прав дитини та дитячої реабілітації.
- Кирило Невдоха — голова Офісу дітей та молоді ДІйМО, людина з досвідом інтернатного догляду.
Подарунок дає лише миттєву радість, яка швидко змінюється порожнечею
Люди, які зростали в інтернатних закладах, дуже чітко описують, що вони відчували під час масових “святкових” візитів. Максим, член ДІйМО, людина з досвідом інтернатного догляду згадує, що радість від подарунків була короткою:
— Багато людей приходять із хорошим наміром, але не відчувають наслідків: прийшли, помахали ручками й поїхали додому. А ми залишалися в закладі.
І в різдвяні чи новорічні свята ти все одно в інтернаті, з купою цукерок, які перебираєш, а потім думаєш: якось так самотньо… З року в рік це ставало буденністю.
Святкові візити часто супроводжуються шумом, метушнею, емоційним збудженням та очікуванням — “чи вистачить подарунків?”, “а мені дадуть?”, що посилює напругу замість відчуття турботи.
— Насправді мені запам’ятовувалися не подарунки, а люди, які приїжджали не раз, а з регулярністю. Я навіть засмучувався, коли вони не могли приїхати. Я очікував не подарунок — я очікував людину. Бо між нами вибудовувалися стосунки, і я досі пам’ятаю той час, проведений разом, — пригадує Максим.
Накопичення однакових речей не відповідає індивідуальним потребам дітей
Більшість подарунків надходить без запиту та без урахування реальних потреб. Зазвичай це стандартні набори: солодощі, іграшки, канцтовари, які можуть бути зовсім не потрібні конкретній дитині. Часто це десятки однакових пакунків, які діти навіть не встигають використати чи з’їсти, адже їх надходить занадто багато.
Разом з тим реальні потреби дитини часто не закриваються. Це мрії та індивідуальні запити, лікування зубів, реабілітація, індивідуальна освітня допомога та навчальні матеріали, хобі, гуртки, можливості для розвитку, якісний персональний одяг, який дитина може обрати на свій смак, побутові та соціальні навички, підготовка до самостійного життя. Ці речі нерідко залишаються невидимими для благодійників.
Важливо також не орієнтуватися лише на списки, складені керівництвом закладів. Такі переліки не завжди відображають потреби конкретної дитини, а подеколи містять запити керівництва закладу. Реальні потреби найкраще визначають ті, хто працює з дітьми безпосередньо або підтримує сім’ї, куди дитина може повернутися.
Неконтрольовані візити порушують звичний режим дітей
У багатьох інтернатних закладах напередодні свят діти зустрічають нові групи відвідувачів кілька разів на день. Зібрання в актовий зал і чергова фотосесія руйнують для них те, що є критично важливим після пережитої травми — передбачуваність і стабільність.
Максим описує цей досвід зі свого дитинства так:
Я добре пам’ятаю: за два тижні зимових свят у нас було від 14 до 20 спонсорів. Інколи зранку приїжджала одна організація, ввечері — інша, по два-три рази на день. Ти стоїш і чуєш: “Дітки, не розбігайтеся, зараз наступні приїдуть”.
Чому подарунки не можуть замінити наставника та інших людей, які підтримують регулярно
Подарунки можуть викликати коротку радість, але вони не здатні замінити дитині найважливіше — присутність дорослого, який приходить регулярно, знає її особисту історію, допомагає долати життєві труднощі та підтримує у становленні.
Софія, наставниця для дівчини в інтернатному закладі й менеджерка ДІйМО з розвитку наставництва, описує різницю: роки отримування однакових подарунків позбавляють дитину суб’єктності.
За її словами, коли з року в рік дитина бачить модель, що волонтери просто привозять всім подарунки, навіть проста дія, як обрати собі книжку, стає викликом.
Подарунок не дає вибору, не вчить думати, не розвиває навичок. Це створює складнощі у дорослому житті: дитині важко планувати, організовувати побут, обирати шлях, брати на себе відповідальність. Наставництво — робить протилежне: повертає дитині право голосу, можливість приймати рішення й відповідати за них.
Наставництво — це про реальні життєві навички, яких не можна отримати разом зі святковим пакунком. Софія наводить прості, але показові приклади:
— Коли ми разом готуємо їсти, це може зайняти три години, хоча сама я можу зробити це за півгодини, але ми вчимося на кожному кроці… Коли їдемо кудись, я кажу: відкривай карту, проклади маршрут. Це потребує часу і терпіння, але саме так формуються самостійність, впевненість і навички дорослого життя.
Ще один ключовий елемент, який не може замінити жоден подарунок, — це стабільність. Наставництво працює у визначеному ритмі: зустрічі відбуваються раз на тиждень, у той самий час.
Мої візити відбуваються кожен тиждень… і це зовсім про інше, ніж разовий приїзд з подарунками. Для дитини, яка пережила травму або нестачу уваги, така передбачуваність — основа відчуття безпеки. Усе це робить людина — наставник/-ця, який/яка поруч.
— Коли я вже вийшов з інтернатного закладу, я зрозумів, що зі мною залишились люди — ті, хто приїжджав до нас регулярно, підтримував, передавав знання й навички зі світу за межами закладу. Це зовсім не про знецінення речей, просто я зрозумів, що найцінніше — це саме соціальні зв’язки й люди, які можуть бути поруч, відгукуватися на твої потреби та підтримувати регулярно, — ділиться Кирило Невдоха, голова Офісу дітей та молоді ДІйМО, людина з досвідом інтернатного догляду.
Які альтернативи подарункам? Як допомогти, не нашкодивши
Найкраща допомога дітям — це підтримка, яка змінює їхнє життя в довгостроковій перспективі. Подарунки створюють лише короткий емоційний ефект, тоді як реальні потреби дітей лежать у зовсім інших площинах: стабільності, стосунках, розвитку та сімейності.
- Підтримати родину в кризі, щоб дитина не потрапила в інтернат
Більшість дітей в інтернатних закладах мають батьків, але були вилучені до закладу через бідність, втрату роботи чи відсутність доступу до послуг. Найефективніша допомога — це підтримка родини, яка переживає складні життєві обставини.
Коли сім’ю підтримують продуктами, лікуванням, одягом, реабілітацією, житлом або психологічною допомогою — дитина залишається вдома. Вона не отримує досвіду зростання в інтернатному закладі, не переживає розрив із родиною й зростає у природному сімейному середовищі.
Дізнатися про реальні потреби родин можна через служби у справах дітей, центри соціальних служб, громади та організації, які супроводжують такі сім’ї.
- Підтримати дитячі будинки сімейного типу
Дитячі будинки сімейного типу та прийомні батьки забезпечують дітям родинне середовище, стабільність, щоденну увагу й турботу. Але ці сім’ї часто мають додаткові побутові й фінансові потреби — техніка, ремонт, освіта, медичні витрати, логістика, оздоровлення, гуртки.
Олена Видюк, мама-вихователька ДБСТ, пояснює, наскільки важливою є саме цільова, реальна допомога, а не випадкові подарунки:
Дійсно дуже важливо, коли благодійники, люди, які хочуть допомогти, чують реальну потребу і чують те, що реально потрібно конкретно цій сім’ї.
Вона також наголосила, що у їхній сім’ї були ситуації, коли діти потребували не солодощів чи іграшок, а базових речей: одягу, їжі, засобів гігієни, медичної допомоги або спеціалізованого лікування.
— Якщо хочете зробити дитині подарунок до свят — найкраще поспілкуйтеся з мамою чи татом-вихователями, дізнайтеся, про що справді мріють діти, за можливості придбайте це і просто передайте батькам. Тоді вони, як у будь-якій сім’ї, зможуть особисто вручити подарунок своїм дітям. Це підтримує природні стосунки в родині й робить свято для дітей справді теплим, — рекомендує Дар’я Герасимчук, радниця, уповноважена президента України з прав дитини та дитячої реабілітації.
- Давати дітям досвід, навички та орієнтири
Діти в інтернатних закладах потребують практичних умінь, соціальних навичок і розуміння реального життя за межами закладу.
Корисні формати підтримки:
- Профорієнтаційні зустрічі з професіоналами;
- Майстер-класи з побутових і життєвих навичок;
- Навчальні табори, освітні програми;
- Заняття з фінансової грамотності;
- Розвиткові активності, які формують відповідальність та самостійність.
Так діти отримують не споживання, а інструменти, що знадобляться їм у дорослому житті. Однак про потреби важливо запитувати не у керівників закладів, а у самих дітей, чого вони хочуть навчитися, що їх цікавить, про які професії вони мріють. Їхні відповіді часто виявляються набагато змістовнішими, ніж будь-який офіційний перелік.
Якщо людина хоче допомагати відповідально та ефективно, також можна звертатися до організацій, які працюють системно та комплексно. Серед них — ТО БФ “Майбутнє сиріт”, ГО “3Д — Давай Допоможемо Дітям”, БО “МБФ “Гелп Ас Гелп ЮА”, БО “БФ “Діти Героїв”. Їхній досвід і підхід гарантують, що підтримка буде не випадковою, а такою, що справді змінює життя дітей.
- Обирати наставництво — державну форму підтримки, яка реально працює
Наставництво — це стабільний формат допомоги, який дає дитині або молодій людині регулярну присутність дорослого, підтримку у виборах, приклад та життєві навички.
Наставник допомагає дитині:
- Розвивати самостійність.
- Планувати побут і час.
- Вчитися приймати рішення.
- Бачити різні моделі професій і життя.
- Адаптуватися до реальності за межами закладу.
Це один із найважливіших інструментів, який готує дитину до самостійності, соціальної інтеграції та самостійного життя.
Альтернатив існує багато, але справжня допомога зберігає сім’ї, створює умови для розвитку, будує стосунки, готує дітей до самостійного життя та формує щасливе майбутнє.
Бути наставником для дітей в інтернатах — це гарна можливість подарувати їм краще майбутнє. Ми розповідали історію Аліни, яка підтримує дітей, позбавлених батьківського піклування.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!