Люди щодня по усьому світу відчувають стрес. Не винятком є й українці, які вже не перший рік живуть в умовах постійного стресу через війну, яку розв’язала Російська Федерація у 2014 році. Тож в такі етапи життя важливо не забувати про свою психіку та турбуватися про неї. Про те, що таке хронічний стрес та як він проявляється, розповіла клінічна психологиня, сертифікована психоаналітикиня Європейської конфедерації психоаналітичних психотерапій Єлизавета Птиця для видання WoMo.
Що таке стрес
Для початку варто розібратися, що є різні види стресу. Відтак, короткочасний стрес — це стан, під час якого ми можемо шукати вихід з різних ситуацій, розв’язувати проблеми. Він стимулює до дій, тимчасово покращує стресостійкість нервової системи та допомагає нам під час критичних ситуацій, коли ти можеш знаходитися у небезпеці.
Водночас хронічний стрес характеризується підвищеним відчуттям тривожності, спротивом усім подіям навколо через відсутність ясності та тотальним знесиленням організму.
Цей стан можна умовно поділити на три фази, які допомагають зрозуміти, як усе розпочалося, коли ми почали ігнорувати перші ознаки зміни самопочуття, і в кінцевому результаті, коли довели себе до розвитку психічних або фізичних захворювань.
Перша фаза
На першому етапі спостерігається активізація захисної реакції на тривогу. У цей момент організм концентрує свої ресурси на великі чи малі подразники. Тривалість цієї фази варіюється від 8 до 48 годин. Але при зовнішньому стресі ця фаза може збільшуватися до 3-5 місяців. Цей період характеризується тим, що ми демонструємо максимум своїх можливостей.
Єлизавета Птиця наводить приклад — перші три місяці після початку повномасштабного вторгнення, коли вся Україна об’єдналася у ритмі повної мобілізації та взаємодопомоги.
Друга фаза
На цьому етапі ми несвідомо розробляємо стратегію адаптації та ніби стаємо стресостійкими. Також ми починаємо обманювати себе, ігноруючи зміни у розпорядку дня та збільшення втоми, мотивуючи себе уявними винагородами.
Крім того, у цей період наші полиці заповнюються книгами про витривалість і мотивацію, нам властиво слухати натхненні розповіді успішних людей, вести щоденники досягнень, частіше порівнювати себе з іншими, придушувати емоції, ставати більш терплячими, надмірно комунікабельними або навпаки, проводити більше часу наодинці, обмежувати соціальні контакти, ігнорувати фізичні симптоми. І попри усе це ми продовжуємо “бігти”, не зупиняючись.
Також під час цієї фази багато хто починає включати у своє життя такі елементи як:
- регулярні фізичні вправи;
- дієта;
- йога;
- біодобавки;
- медичні огляди;
- курси особистісного зростання.
Усе це робиться з метою запрограмувати себе на досягнення ще більшого успіху. І здавалося б, нічого поганого у цьому немає. Однак проблема може полягати в нерозумінні, чи справді вибраний шлях — твій. Можливо, це насправді не твій вибір, а бажання батьків, заздрість до друга, або компроміс між тим питанням, на вирішення якого не вистачає сил чи сміливості.
І в цьому випадку усе зводиться до двох простих, але важливих запитань, на які потрібно чесно дати відповідь: як ти себе почуваєш? Чи все в порядку з тобою?
Третя фаза
На третій фазі хронічного стресу ресурси організму повністю виснажені. Досягнуто межі. Мотивація, яка колись живила, змінюється на стан тривоги або депресії, стійкість — на емоційну нестабільність, а радість — на агресію.
Цілі та мрії поступаються місцем внутрішній порожнечі та невгамовному бажанню спати. Людина стикається з частими захворюваннями, втрачає контроль над емоціями та здатність впоратися з навіть незначними навантаженнями.
Хронічний стрес: симптоми
Симптоми хронічного стресу, що вказують на необхідність зміни життєвого ритму та перегляду свого стану, включають:
- Безсоння;
- Роздратованість;
- Втрату апетиту;
- Постійне відчуття тривоги;
- Втрату інтересу до звичних захоплень;
- Часті конфліктів у відносинах;
- Часті простудні захворювання;
- Постійну втому;
- Головний біль або будь-який інший біль у тілі, особливо в області серця, шлунково-кишкового тракту або у попереку;
- Песимізм, погіршення концентрації;
- Постійне бажання спати;
- Підвищену чутливість до звуків або світла;
- Перегляд одних і тих же фільмів у стані підвищеної тривоги;
- Чутливість до емоційних вражень;
- Зміни харчової поведінки.
Пам’ятай, що на цьому етапі критично важлива допомога психотерапевта, психолога та кваліфікованого сімейного лікаря.
Раніше ми розповідали про поради психологині, яка пояснила як впоратися з емоціями, щоб не посваритися з близькими.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!