Під час російських атак мільйони українців думають про одне: “Коли все це скінчиться? Я не хочу померти отак!” Найбільше такі думки, певно, спустошують молодь.
Адже підлітки, студенти та ті, хто тільки переступив у другий-третій десяток, лише починають це життя, шукають себе та своє призначення, ставлять цілі та мрії, хочуть подорожувати, навчатися, знайомитися і створювати родини.
Страх померти молодим (танатофобія) виникає не лише під час реальної загрози життю. Чимало з нас мали його і до повномасштабної війни, адже схильні до роздумів. Немалий вплив має і медійний компонент і так звана “культура досягнень”, де всі успішні та щасливі, подорожують та розвиваються. А ти…
Чому ми боїмося померти молодими, і що можна зробити з цими тривожними думками? Про це Вікна-Новини розпитали психологиню та кандидатку в сертифіковані транзакційні аналітики Ірину Басісту.
Страх померти молодим: наші цифри
Серед групи студентів, колег та друзів я створила невелике опитування, яке, звісно, не можна вважати надто показовим і по-науковому спиратися на цифри. Та воно передає загальний настрій молоді.
За даними опитування, 50% респондентів бояться померти молодими, і це відчуття в них з’явилося під час повномасштабної війни. Ще 18,2% опитаних повідомили, що мали страх смерті в молодості й до війни.
Ще 18,2% опитаних поділилися, що намагаються відганяти від себе тривожні думки про смерть. І лише 13,6% відповіли, що ніколи не мали думок про смерть у молодості.
Далі опитані пояснили більше про те, чому саме виникає такий страх:
- 59,1% повідомили, що страх виникає через те, що вони не встигли насолодитися життям.
- 13,6% молоді зазначили, що їхня смерть буде несправедливою.
- 13,6% молоді бачать новини про смерть і руйнування, і тому бояться загинути самі.
- По одному респонденту відповіли, що не бояться смерті, не бояться смерті й не хотіли б померти у молодості, а також один респондент назвав усі зазначені відповіді.
Однакову кількість молоді лякає як сам факт смерті, так і те, який біль відчують їхні рідні. Проте третину опитаних хвилює факт, що життя пройде дарма.
За відповідями респондентів, страх смерті у молодості (танатофобія) впливає на їхні рішення таким способом:
- Молодь прагне швидше побачити світ, створити родину, розвинути кар’єру (38,1%).
- Ухвалювати будь-які рішення стало значно важче (19%).
- Рішення ухвалюються або швидко, або дуже довго (19%).
- Легше наважитися на те, що ніколи не робив (9,5%).
- Страх смерті не впливає на рішення (4,1%).
- Стало все одно (4,1%).
- Усі пункти, крім “жодним чином” (4,1%).
Цікавою є і періодичність думок про смерть у молоді. За нашим опитуванням, 50% молодих людей згадують про те, що можуть померти в юні роки, періодично. Живуть постійно з цією думкою ще 13,6%. Під час російських атак думки про смерть навідуються до 27,3%.
Фото: Unsplash
Переважна більшість опитаних (майже 60%) повідомили, що просто намагаються не думати про смерть. 27,3% обговорюють свою тривогу з друзями. Ще 9,1% звертаються з тривожними думками до психолога чи психотерапевта. І 4,5% роблять вибір на користь книжок з психології.
Думка психолога про страх смерті в молодості
Психологиня Ірина Басіста пояснює, що усвідомлення, що життя має початок і кінець, з’являється у нас у дошкільному віці. Однак спершу акцент йде на те, що зникнути можуть мама і тато, а не думки: “я помру”.
Це корелює з етапом формування прив’язаності: головний страх втратити фігуру від якої залежить власне виживання. Власна смертність ще не інтегрована.
Пізніше, у підлітковому віці, у нас вмикається екзистенційний вимір. Підлітки починають усвідомлювати смертність як власний досвід: “я обмежений (-а) у часі”, “є початок і кінець”. Танатофобія може поєднуватися з зі страхом самотності й безсенсовності на тлі сепарації від батьків, кризи ідентичності, коли підліток починає роздумувати про те, ким він є.
Це може проявлятися у вигляді філософських питань, інтересу до релігії, містики, або, навпаки, у вигляді бунту й заперечення.
Ці важливі етапи формування сприйняття і ставлення до смерті впливатимуть на наше доросле життя. Страх померти у кожного є різним, тож має і різний вплив на життя. Через це одні надто тривожаться за своїх дітей, здоров’я, сенс життя, спадок, а інші мають високу мотивацію розвитку і самореалізації.
Сприйняття смерті
Психологиня наголошує, що саме дитячий досвід, переживання поняття смерті, можливий практичний досвід знайомства із явищем формує доросле сприйняття смерті.
Українці сьогодні опинилися в ситуації, де смерть перестала бути абстрактною. Вона стала нашою буденністю і на відстані витягнутої руки. А то і ближче, бо кожного ранку ми читаємо новини про смерть.
Майже кожен з нас під час повномасштабної війни відчув на собі смерть найближчих, друзів чи знайомих. Постійні атаки та життя у стресі й напрузі створюють колективне відчуття вразливості — розуміння, що “смерть поруч”.
Саме тому думки про смерть для багатьох українців, і не лише для молоді, є неминучими в наших умовах. Психологиня підтверджує результати міні-опитування: за самим страхом смерті часто стоїть страх не встигнути пожити, втратити близьких, цінні стосунки, можливість реалізуватися і прожити щасливе життя.
Сигналом для звернення до психотерапевта є ситуація, коли певні відчуття, емоції або думки починають суттєво заважати повсякденному функціонуванню людини.
Коли твої думки, що “я можу померти просто сьогодні, у 22 роки”, не дають тобі думати ні про що інше, вганяють у стрес та депресію, ти не можеш встати з ліжка та змусити щось себе робити.
Фото: Unsplash
Підсилювати твій страх можуть новини: по телевізору, у соцмережах чи від знайомих. А на ставлення до смерті впливає ще більше чинників: культурні, національні, соціальні, родинні, особисті…
— В українській культурі, нажаль, тема смерті табуйована і, її зазвичай, уникають. Ця тема, як правило, замовчується як у спілкуванні з дітьми, так і між дорослими. Внаслідок цього багато людей залишаються без сформованих моделей підтримки у випадку втрати, — пояснює Ірина Басіста.
І навіть на четвертий рік повномасштабної війни не всі українці знають, чого не можна казати людині у жалобі, а якими словами й діями краще підтримати. Тож наше оточення займає не останнє місце у питанні сприйняття і реакції на смерть.
Як перестати боятися смерті
Психологиня Ірина Басіста пояснює, що думки про власну смертність можуть викликати сильні переживання. Спершу варто визнати сам факт того, що тобі страшно. Страх — це нормально. Відчуй його.
Далі доцільно дослідити природу цього страху: що саме приховано за цим страхом? Чого я насправді боюсь?
Подумай, чого із цих або інших варіантів ти боїшся найбільше: залишити дітей без батьків, завдати болю родині, втратити підтримку рідних, не реалізувати своїх планів, не встигнути прожити бажане життя…
Після того як зрозумієш найбільший страх, прийде усвідомлення, що боязнь померти — є багатогранною. Подумай, що саме ти не хочеш втратити?
— Це може бути страх втратити сенс, не залишити сліду, бути забутим, або ж втратити близькість, любов і можливість впливати на інших, — ділиться психологиня.
Третім і останнім кроком буде те, як ти справляєшся зі страхом зараз.
Якщо він трансформується у вдячність за теперішнє життя, у здатність цінувати моменти близькості й присутності, тоді це конструктивний шлях.
Деструктивним шляхом є апатія, уникання рішень, переконання, що “немає сенсу нічого хотіти і робити, бо все одно помру”. У такому випадку тобі варто проговорити своє ставлення до життя та смерті разом із психотерапевтом.
Вікна-Новини раніше розповідали й про страх самотності. Це дуже поширене явище. Чимало з нас мають друзів, колег та рідних, але вдома ввечері бояться лишатися наодинці. Чому виникає страх самотності?
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!