Скільки людей, стільки й думок? Феномен власної думки: чому вона не завжди наша і не завжди потрібна

Скільки людей, стільки й думок. Принаймні, ми звикли так вважати. Насправді далеко не кожен має свою думку, зате має відчуття святого обов’язку сказати бодай щось. 

Історія запам’ятала, що така тенденція не завжди веде до добра. Через конфлікт поглядів та невміння приймати думки інших починалися війни, закінчувалося кохання та дружба, розпадалися сім’ї тощо. 

В цьому аспекті думки дійсно перетворювалися на рушійну та стихійну силу. Вони кочували з уст в уста, немов у грі навипередки. Перемагала та, яка сподобалася більшості. 

Особливо це стосується резонансних або чутливих тем: релігії, політики, виховання дітей тощо. Кожен хоче бути почутим та справляти враження розумної людини.

Та що як секунду постояти, уявити перед собою океан, і подумати, який відсоток всього, про що ми розповідаємо, дійсно наше? 

Сьогодні ми розповімо, чому люди мають такий сильний потяг до висловлення власної думки, чи пов’язано це із бажанням самоствердитися.

А також, як перевірити, чи думка справді належить тобі й не посваритися з людиною, з якою не збігаються погляди. З цими питаннями допомогла розібратися психотерапевтка Яна Алавєранова. 

Feel the difference: власна думка чи бажання висловитися

Часто у дискусії чи обговоренні певної резонансної теми нами керує зовсім не сформована думка, яка варта уваги, а просте бажання висловитися. 

Кожен хоче бути почутим, відчувати себе експертом, хай навіть висловлені думки — ретрансляція почутого з інших уст. 

Психотерапевтка стверджує, що формувати власну думку та мати бажання висловитись на будь-яку тему — не одне й те ж.

Якщо ти не встиг(-ла) розібратись в ситуації, не володієш перевіреною інформацією, не маєш експертизи у темі — це може свідчити про просте бажання висловитися.

Керувати таким бажанням може зверхність чи пихатість, бажання самоствердитись, “хайпанути” на резонансній події, але це точно не про здатність самостійно мислити, — каже Яна Алавєранова.

Натомість бажання глибоко розбиратись у темі, аналізувати та зіставляти інформацію, робити власні висновки — ознака людини з високим інтелектом, добре розвиненим критичним мисленням та самосвідомістю.

Це і є аспекти які свідчать, що ти формуєш власну думку. Та, на жаль, інколи на такий глибокий аналіз та дослідження не вистачає ні ресурсу, ні часу, ні сил. 

Тому експертка зазначає, що більшість просто відтворює засвоєні в дитинстві або популярні в цей момент наративи, вважаючи ці автоматичні або навіяні стереотипи власною точкою зору.

А вона точно моя? Коли власна думка необхідна і як перевірити її авторство

Для формування своєї думки потрібен час, бажання та інтелектуальні зусилля. А головне — розуміння, яке місце ця подія займає у житті й чи є вона у пріоритеті. Тож часто витрачати велику кількість ресурсу нерелевантно.

Та є теми, де все ж має бути сформована думка. Це стосується життєво важливих питань. Інакаше людині буде важко визначитися чого вона хоче, куди йде, кому має вірити та що обрати.

Часто ми не помічаємо, як розпочинаємо жити життям, очікуваннями й мріями інших. Усе тому, що в соціумі напрочуд легко захопитися чужими думками, а ще простіше їх нав’язати. 

Мої думки чи нав’язані: як перевірити

Психотерапевтка поділилася дуже простим способом перевірити, твоя це точку зору чи нав’язана: питай себе, звідки ти це знаєш. Роби так щоразу, коли хочеш висловитися.

Відповіді: це ж очевидно, усі так вважають, усі нормальні люди це знають, десь почув(-ла), прочита(-ла), блогер сказав(-ла) свідчать про те, що інформація засвоєна автоматично і це не твоя сформована думка.

Читати на тему

Мистецтво ведення конфліктів — поради психологині, як досягти компромісу та не зруйнувати стосунки

Сімейна психологиня Анна Вершебенюк розповіла, як опанувати мистецтво ведення конфліктів.

У чому підступність власної думки

Люди бувають настільки впевнені, що їхня точка зору єдиноправильна, що готові її відстоювати до останнього. Навіть якщо це руйнує стосунки, репутацію або життя.

Іронія в тому, що не кожен може сказати на чому, крім емоцій, дописів у соцмережах та відчуття очевидності ґрунтується судження. Тож навіть не припускає, що вона може бути хибною.

Пам’ятай, власний досвід не завжди найкращий помічник, бо часто робить нас упередженими та звужує світогляд, — каже експертка.

Щоб сформувати об’єктивну думку, зіставляй дані, шукай перевірену інформацію. Крім того, дуже обережно стався до усього, що викликає сильну емоційну реакцію та зменшує здатність тверезо мислити.

Як приймати думки інших та не перетворювати дискусію на конфлікт

У всіх нас — різний життєвий досвід, характери та переконання, тому цілком нормально, що погляди інколи не збігаються. Інша людина має таке ж право на власну думку, як і ти, навіть якщо вона здається абсолютно неприйнятною.

Кожен має право на власну думку — а ти маєш вибір: витрачати енергію на виправлення чи вкласти сили у власне життя, — стверджує Яна Алавєранова.

Та часом різні погляди на певні ситуації можуть заважати. Наприклад, якщо у поглядах розходяться подружжя, рідня чи близькі друзі. Тоді встояти перед спокусою “довести” буває надзвичайно складно, адже ми бачимо в цьому певну вигоду.  

Так, наприклад, інколи хочеться довести, що краще дивитися перед сном, який вид дозвілля обирати, яку музику слухати та хто має готувати сніданок.

Розбіжності можуть бути й серйозними та стосуватися виховання дітей, способу життя, релігії чи політики.

Якими б вони не були, пам’ятай: тиск, висміювання, звинувачення, маніпуляції, спроби переконати тощо, викликають у співрозмовника коктейль зі злості та обурення, а це тільки підтверджує впевненість у власній правоті.

Тож якщо тобі справді важливі ці стосунки, спробуй зрозуміти іншу точку зору: став уточнювальні запитання та перевіряй, чи правильно зрозумів(-ла) сказане. 

Іноді розуміння того, як саме людина дійшла до висновків щодо спірного питання, одразу нівелює бажання конфліктувати та щось доводити. 

Не маю власної точки зору: як підтримувати розмову

Щоб мати власну думку, треба вкласти багато часу та ресурсу. Тож це нормально не мати її взагалі. Це не робить тебе гіршою людиною: менш ерудованою, освіченою тощо.

Також це не означає, що тобі не буде як підтримати розмову. В тебе завжди є твої емоції та почуття, які виникають у відповідь на події чи ситуації.

Ти можеш відчувати біль чи страх, бути приголомшеним(-ою) чи обуреним(-ою) тощо. Коли переповнюють емоції, раціонально мислити неможливо, а для формування своєї точки зору потрібна холодна голова.

Тож краще говорити про свої емоції. У розмові з іншими поділяй їхні почуття, співпереживай постраждалим. Таким чином можна легко залишатись у контакті та підтримувати розмову.

Якщо ж на тебе тиснуть з вимогою негайно висловити свою думку, глузують, що ти не поспішаєш з висновками або не дієш під впливом емоцій — це маніпуляція.

На це можна спокійно відповісти, що у тебе поки недостатньо інформації й потрібен час, щоб у всьому розібратись.

Інколи дискусії та конфлікти можуть переходити у площину особистих образ. Як правильно захищати свої особисті кордони, читай у матеріалі. 

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.