Що таке безпорадність ми всі добре знаємо. Кожен відчував її на собі. Коли в тебе наче є сили та можливість щось робити, але ти відчуваєш, що не в змозі діяти. Ні бажання, ні мотивації, ні чіткого розуміння “навіщо все це”, ні впевненості, що в тебе взагалі щось вийде.
У мирні часи така глибока розгубленість через невдачі на роботі або в особистому житті, чи через втому, вигорання, розчарування і таке інше в більшості випадків проходила відносно швидко.
Варто було тільки гарненько відпочити, поїхати у подорож, помедитувати, порадитись з психологом, врешті-решт просто виспатись — і все вставало на свої місця.
З війною в такий стан ми впадаємо частіше та на довше. Психологиня гарячої лінії благодійного фонду Запорука, кандидат психологічних наук Наталя Цимбалюк розповіла, як допомогти собі та позбутись відчуття безпорадності.
Навіщо діяти, якщо нічого не можна змінити
Зараз навіть за наявної можливості (живі, здорові, у відносній безпеці) ми не діємо, бо вважаємо, що нічого не зможемо змінити. Близьких не повернемо, війну не зупинимо.
Коли в тебе зруйноване все, що тебе зігрівало, надихало, ти ніби зависаєш у повітрі. Минулого немає, майбутнє — невідомо. Сьогодення страшне, темне і болюче.
І ця темрява навколо тебе така гігантська, що наче як комахою, яку не сьогодні-завтра ця пітьма поглине, ти себе відчуваєш. Тож навіщо щось робити? Який у цьому сенс?
А сенс дуже простий. Жити заради себе та своїх близьких або навіть на зло ворогу, який дуже хоче бачити тебе безпорадним(-ою), нещасним(-ою) та зломленим(-ою). Тож є вибір: врятувати себе чи зруйнувати та порадувати його?
Ти скажеш: “Звучить добре, але як на практиці? Де цей перемикач знаходиться, щоб знову налаштуватися на життя? Від чого відштовхнутися, щоб рухатися далі? За що зачепитися?”
Відповідь також проста та важка одночасно. Чарівна кнопка знаходиться в нас самих. Інше питання, чи спроможні ми самі її віднайти.
Якщо ні, то варто звернутися до тих, хто майже все життя цим займається. Тобто до психологів, фахівців, які трішечки ліпше знають, де ці “перемикачі” можуть ховатися. І готові зробити все, щоб відшукати їх разом.
Так, ми не можемо контролювати війну та її наслідки. Але в наших можливостях зашкодити їй потрапити всередину нас. Не дати зруйнувати їй ще й наш внутрішній світ.
Як позбутись відчуття безпорадності
Ось кілька порад, цілком робочих, які можуть посприяти тому, щоб дати собі раду:
- Прийми за аксіому те, що жодна людина не в змозі контролювати все. Тож ти також. Тому визнач зону контролю, з якою зможеш справитися. Навіть якщо це просто твій побут: приготування їжі, покупка продуктів, вивчення нового місця свого перебування, пошук роботи тощо.
- Злість, яку ти наразі відчуваєш, використовуй як паливо для свого внутрішнього вогню. Вона спроможна роздмухати його до такої сили, якої вистачить, щоб зрушити тебе з місця. А далі підтягнуться інші речі.
- Будь-яка дія є смертельним ворогом безпорадності. Тож продовжуй робити звичні, буденні справи. Рутина в такому випадку — це порятунок.
- Не вимагай від себе дуже багато. “Їж слона маленькими шматочками”. Обов’язково відзначай свої успіхи, навіть якщо це звичайна для тебе колишнього/ої прогулянка пішки у 10 000 кроків. Сьогодні вона для тебе цінніша. Відновлення контролю за своїм життям якраз і полягає у впорядкуванні свого простору через нескладні щоденні ритуали.
- Те, що з тобою відбувається — це нормальна реакція на ненормальну ситуацію. Ця фраза є опорною і повертає логічне пояснення тому, що навколо. Не варто собі докоряти. Будь добрішим(-ою) до себе. Поважай свої переживання.
- Навіть, якщо вважаєш, що впораєшся сам(-а), скористуйся можливістю отримати фахову допомогу. Поготів, коли усвідомлюєш, що не витягуєш самотужки. Така практика в усьому цивілізованому світі вважається проявом відповідальності та піклування про себе.
Бережи себе в собі. Пам’ятай, що наша адаптивність, адекватність та гнучка саморегуляція (простіше кажучи — вміння тримати себе в руках та давати собі раду) дуже знадобляться для післявоєнної розбудови. Гідний мотив, чи не так?
Благодійний фонд Запорука запустив безкоштовну гарячу лінію психологічної підтримки для українців в умовах війни. Сьогодні важливо не залишатися наодинці зі своїми емоціями та страхами.
Фізична безпека — наша базова потреба. Але психологічна стабільність відіграє не меншу роль.
Гаряча лінія за номером 0 800 4000 23 працює:
- безкоштовно та цілодобово;
- по всій території України;
- з усіх мобільних операторів;
- для дзвінків із-за кордону: +38 050 493 03 07.
Звертатися можна з будь-якою проблемою, зокрема:
- якщо в тебе тривожність;
- ти відчуваєш хронічну втому;
- маєш проблеми зі сном;
- відчуваєш, що більше не справляєшся;
- маєш панічні атаки;
- тобі важко адаптуватися до нових умов;
- тобі складно пережити втрати у житті.
Команда з 20 кризових психологів гарантує:
- конфіденційність;
- анонімність;
- професіоналізм;
- тактовність.
Розповісти про безкоштовну психологічну підтримку благодійного фонду Запорука рідним та близьким, усім тим, хто цього потребує, — вже допомога ближньому.
Щодня ми їдемо вибоїстою дорогою війни, то підіймаючись нагору від гордості за свою країну, то опускаючись униз від усвідомлення злочинів окупантів. Читай, що робити, коли опускаються руки.
Вікна-Новини також мають свій Telegram-канал. Підписуйся, щоб не пропустити найцікавіше!