Що таке безпорадність ми всі добре знаємо. Кожен відчував її на собі. Коли в тебе наче є сили та можливість щось робити, але ти відчуваєш, що не в змозі діяти. Ні бажання, ні мотивації, ні чіткого розуміння “навіщо все це”, ні впевненості, що в тебе взагалі щось вийде.
У мирні часи така глибока розгубленість через невдачі на роботі або в особистому житті, чи через втому, вигорання, розчарування і таке інше в більшості випадків проходила відносно швидко.
Варто було тільки гарненько відпочити, поїхати у подорож, помедитувати, порадитись з психологом, врешті-решт просто виспатись — і все вставало на свої місця.
З війною в такий стан ми впадаємо частіше та на довше. Психологиня гарячої лінії благодійного фонду Запорука, кандидат психологічних наук Наталя Цимбалюк розповіла, як допомогти собі та позбутись відчуття безпорадності.
Зараз навіть за наявної можливості (живі, здорові, у відносній безпеці) ми не діємо, бо вважаємо, що нічого не зможемо змінити. Близьких не повернемо, війну не зупинимо.
Коли в тебе зруйноване все, що тебе зігрівало, надихало, ти ніби зависаєш у повітрі. Минулого немає, майбутнє — невідомо. Сьогодення страшне, темне і болюче.
І ця темрява навколо тебе така гігантська, що наче як комахою, яку не сьогодні-завтра ця пітьма поглине, ти себе відчуваєш. Тож навіщо щось робити? Який у цьому сенс?
А сенс дуже простий. Жити заради себе та своїх близьких або навіть на зло ворогу, який дуже хоче бачити тебе безпорадним(-ою), нещасним(-ою) та зломленим(-ою). Тож є вибір: врятувати себе чи зруйнувати та порадувати його?
Ти скажеш: “Звучить добре, але як на практиці? Де цей перемикач знаходиться, щоб знову налаштуватися на життя? Від чого відштовхнутися, щоб рухатися далі? За що зачепитися?”
Відповідь також проста та важка одночасно. Чарівна кнопка знаходиться в нас самих. Інше питання, чи спроможні ми самі її віднайти.
Якщо ні, то варто звернутися до тих, хто майже все життя цим займається. Тобто до психологів, фахівців, які трішечки ліпше знають, де ці “перемикачі” можуть ховатися. І готові зробити все, щоб відшукати їх разом.
Так, ми не можемо контролювати війну та її наслідки. Але в наших можливостях зашкодити їй потрапити всередину нас. Не дати зруйнувати їй ще й наш внутрішній світ.
Ось кілька порад, цілком робочих, які можуть посприяти тому, щоб дати собі раду:
Бережи себе в собі. Пам’ятай, що наша адаптивність, адекватність та гнучка саморегуляція (простіше кажучи — вміння тримати себе в руках та давати собі раду) дуже знадобляться для післявоєнної розбудови. Гідний мотив, чи не так?
Благодійний фонд Запорука запустив безкоштовну гарячу лінію психологічної підтримки для українців в умовах війни. Сьогодні важливо не залишатися наодинці зі своїми емоціями та страхами.
Фізична безпека — наша базова потреба. Але психологічна стабільність відіграє не меншу роль.
Гаряча лінія за номером 0 800 4000 23 працює:
Звертатися можна з будь-якою проблемою, зокрема:
Команда з 20 кризових психологів гарантує:
Розповісти про безкоштовну психологічну підтримку благодійного фонду Запорука рідним та близьким, усім тим, хто цього потребує, — вже допомога ближньому.
Щодня ми їдемо вибоїстою дорогою війни, то підіймаючись нагору від гордості за свою країну, то опускаючись униз від усвідомлення злочинів окупантів. Читай, що робити, коли опускаються руки.
Вікна-Новини також мають свій Telegram-канал. Підписуйся, щоб не пропустити найцікавіше!