Під час повномасштабного вторгнення деяким батькам важко відпускати від себе дітей — навіть у літні табори. Але табори важливі для підтримання психологічного стану дитини. Вони формують навички самостійності та відповідальності.
Психологи та психотерапевти благодійного фонду Голоси дітей Євген Герасимов, Наталія Урсу та Інна Князева розповіли, як табір допомагає дитині відновитися, як її психологічно підготувати до такого досвіду, і як визначити, якщо дитині там погано.
У першу чергу дитячі табори — це можливість налагодити соціальні зв’язки, впоратися з труднощами та розвиватися, говорить психолог та психотерапевт Євген Герасимов.
Під час війни дітям важливо мати можливість хоч інколи жити повноцінним “мирним” життям та соціалізуватися.
Пандемія, а потім повномасштабна війна обмежила наші комунікативні можливості — особливо, коли йдеться про дітей. Літній табір — вдале місце, щоб діти могли поспілкуватися з однолітками офлайн.
Табори дають позитивний досвід у часи стресової нестабільності. Зараз діти здебільшого навчаються онлайн, це не допомагає їм налагодити соціальні зв’язки та адаптуватися.
Важливо влаштувати їм такий простір, де вони можуть поспілкуватися з однолітками, відрефлексувати свої емоції у безпечних умовах та віднайти ресурс, щоб психологічно відновитися, — ділиться Інна Князєва.
Психологиня Наталія Урсу додає: будь-який табір сприяє психологічному відновленню, бо діти адаптуються до нових умов, знаходять друзів, беруть участь у змаганнях та активних командних іграх.
Особливо важливо перебувати в таборі дітям, які вимушено переїхали через війну. Це дає їм можливість повернутися до того життя, яке було раніше.
Вони знаходять нових друзів, з якими потім спілкуються. Діти відчувають себе потрібними й важливими під час командної роботи у таборі, — каже Наталія.
Євген зауважує: добре, коли у таборі є психологи. Вони долучаються до активностей, бачать, як діти реагують на певні ситуації й можуть одразу змінити програму, вправи чи допомогти вирішити конфлікти.
Такі фахівці, зокрема, є у безоплатних таборах, які організовує фонд Голоси дітей.
Психолог згадує, як у таборі був хлопець, який вимушено переїхав через війну з Херсонської області. Він увесь час сидів удома у гаджетах та не хотів йти до школи, а після табору долучився до Дитячої креативної ради, яка створена у нашому таборі підлітками.
Вони залучаються до активностей на свята та створюють різні проекти, які фонд допомагає реалізовувати. Також батьки хлопця вже подали документи, щоб з вересня він пішов до школи, — розповідає Євген.
Психолог поділився ще одним позитивним досвідом зі свої практики. У дитини через вплив війни почався енурез — мамі навіть довелося дати йому в табір дорослі підгузки. Проте після табору завдяки роботі психологів ця проблема зникла.
За словами психологині Наталії Урсу, у літньому таборі дитина перезавантажується через зміну локації та спілкування з новими дітьми. А у психологічних таборах вони ще й проявляють свої емоції, налагоджують контакти та вчаться вирішувати конфлікти.
Ми зранку та ввечері проводимо рефлексію, роздаємо дітям смайлики й вони обирають, який у них настрій. Це дає можливість розпізнати емоції та зрозуміти, чому дитина їх відчуває, — розповідає Наталія.
За словами Інни, у психологічному таборі використовують арттерапевтичні методи як інструмент висловлення своїх емоцій.
Вона помітила, що діти наприкінці табору стають менш емоційними та рідше потрапляють у конфлікти, адже мають змогу скинути напругу.
У звичайному таборі без психологів вихователі просто розведуть дітей у різні сторони, коли станеться конфлікт. У нас же дитина, коли зустрілася з труднощами, розбереться в ситуації та зможе зафіксувати це, як досвід, за допомогою психолога.
Діти по-різному реагують на стрес. Одна дитина стає надмірно збудливою, агресивною і бачить проблему, що її ображають, хоча сама поведінка дитини часом провокує інших. Тому важливо це помітити й проговорити, — розповідає психологиня.
Наталія теж наводить приклад, як табір позитивно впливає на поведінку дитини. На вечірній рефлексії хлопчик сказав, що злиться, бо з ним ніхто не дружить. Діти дали йому зворотний зв’язок, розказали, що він їх б’є та ображає, тому не хочуть з ним дружити.
А одна дитина сказала, що для неї найкращим подарунком було б те, щоб хлопчик перестав плакати та битися. Це дало змогу почути, що він робить не так і налагодити контакт з іншими дітками.
За словами Інни Князевої, дитину можна відправляти у денний табір з шести років. Це вік для початку сепарації та виховання самостійності у дитини, або хоча б перших кроків для цього. Якщо йдеться про табір з ночівлею, можна починати з 10-12 років.
Виїзні кемпи з ночівлею ми проводимо з 12 років. Тут важливо, щоб батьки були готові до діалогу і довірилися вихователям.
— Ми бачимо, як після табору діти виростають. Той факт, що вони самі, без батьків, впорались з труднощами їх окриляє та надає впевненості, — розповідає Інна.
Євген Герасимов додає, що це дуже індивідуально. Деякі 13-річні діти в таборі поводяться як 10-річні, тобто менш самостійні, аніж їхні однолітки. А буває, що й восьмирічки дають фору старшим.
Деякі діти, особливо в умовах повномасштабної війни, бояться відриватися від батьків. З ними треба провести підготовчу бесіду.
Після того, як батьки самі усе дізналися про табір, потрібно розповісти це дитині, щоб вона розуміла, куди їде і що там буде відбуватися.
Якщо дитина боїться їхати у табір без батьків через війну — це нормально. Приїхати в нове місце та потрапити у незнайомий колектив — це стресово. Потрібно пояснити дитині, що батьки завжди на зв’язку і, якщо щось трапиться, вони її заберуть.
Якщо батьки бачать, що дитина не стресостійка, спочатку її потрібно поводити на майстер-класи, щоб вона почала спілкуватися з іншими дітьми. Також зараз багато одноденних таборів, де дитина може себе спробувати, — каже Наталія Урсу.
Інна Князева додає: якщо у дитини попередній досвід табору був негативний, потрібно проговорити, що батьки їй допоможуть чи заберуть звідти.
Також нормально, коли дитина не готова до табору. Не потрібно її насильно випихати з дому, краще почекати, коли вона сама захоче поїхати до літнього табору.
Євген каже: у таборі Голосів дітей перші дві години присвячують знайомству з дітьми при батьках, проговоренню програми, допомагають відпустити маму чи тата тим, кому важко сепаруватися.
Якщо ж дитина буде постійно в тривозі, плакати й проситися додому, то вона не готова до табору.
Буває, що у дітей негативний досвід з попереднього табору і вони більше не хочуть туди їхати, але відправивши їх в гарний табір, можна це змінити.
У нас було багато дітей, які казали, що не хотіли їхати, але згодом їхня думка щодо таборів змінилася, — розповідає Євген.
Наталія Князева зазначає: до дитини достатньо телефонувати один-два рази на день тому, що у таборі насичена програма. Вони не мають можливості спілкуватися більше.
Коли відправляєте дитину в табір, варто сказати, що у неї завжди є можливість зателефонувати батькам. Запитайте дитину, коли є вільна година, щоб поговорити — щоб вона не була змушена брати телефон під час якоїсь активності.
Бувають тривожні батьки, які дуже опікають дітей. Якщо мама буде по десять разів дзвонити, то дитина теж буде тривожною, не зможе стабілізуватися і віддатися активностям.
— Таким батькам краще телефонувати вихователям і запитувати у них про те, що турбує, — рекомендує Наталія Урсу.
Євген Герасимов додає, що спілкуватися з дітьми потрібно у вільний час. У таборах фонду Голоси дітей створюють батьківський чат, куди надсилають фото, пишуть, як почуваються діти й, що роблять. Це для того, щоб батьки не дзвонили декілька разів на день.
Батькам, які сильно тривожаться потрібно познайомитися з командою, яка працюватиме з дітьми, щоб поставити всі питання, які турбують. Також, якщо батьки надміру хвилюються, їм варто звернутися за допомогою, щоб нормалізувати свій стан.
Якщо батьки тривожаться, але посміхаються і дитині кажуть, що все гаразд, то вона дофантазує все що завгодно і провалитися у переживання, — ділиться Євген.
Психологиня Інна Князева додає, що найкраще телефонувати до дитини ввечері. Посеред дня діти залишають гаджети, щоб перемкнутися на інші заняття.
Якщо дитина сама телефонує по декілька разів на день, варто її послухати та відповісти, що раді за дитину, нехай продовжує займатися активностями.
Не потрібно розпитувати, треба вчити бути самостійною. Якщо дуже часто зідзвонюватися, дитина не може зануритись у процес, — каже Інна.
Зазвичай ставлення дитини до табору батьки можуть зрозуміти під час телефонних дзвінків. Якщо протягом двох-трьох днів у дитини пригнічений стан, тоді треба її навідати, щоб поспілкуватися наживо з нею і вожатими.
Дитину можна забирати з табору, якщо їй там не подобається. Це дасть їй відчуття того, що на батьків завжди можна покластися у будь-яких труднощах, — каже Наталія Урсу.
Дитина, яка не готова до табору, або відчуває там постійний дискомфорт, не може включитися у діяльність, не виконує всіх задач, часто плаче та агресивна.
За словами Євгена Герасимова, здебільшого батьки знають своїх дітей і розуміють, коли їм дійсно погано, а коли вони просто зіштовхнулися з тимчасовою складністю. Іноді треба надавати дитині можливість пропрацювати проблему, а не тікати від неї.
Загалом же табір дає дітям можливість стати більш самодостатніми та незалежними. Вони вчаться ухвалювати рішення та розв’язувати проблеми на свій розсуд.
Також літній табір стає місцем, де діти можуть відпочити, розважитися, знайти нових друзів та зростати як особистості.
Авторка фонду — Юлія Варчук
А як зібрати дитину в табір, якщо вона їде туди вперше, ми розповіли у матеріалі.
Не пропускай найцікавіше, підписуйся на наш Telegram-канал.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.